Поезія дівчинки Марії Лапшиної, українки.

На фото:авторка читає поезію чи не уперше на зустрічі української делегації, що вирушала на Соловки у Петрозаводську у Товаристві української культури в Карелії. Її прадід був репресований у 30ті роки. Марина з мамою, яка боляче оповідала, своєю чергою, про свою матір - яка жила "з клеймом дочка ворога народу", і як то було тяжко - взяла участь у Днях Пам`яти у Карелії, в урочищі Сандармох, зокрема.

Моєму прадiду Победiнському Василю Iвановичу присвячую

Мiй прадiду , стражденний мiй Iкаре,

Прожив ти чесно свiй життевий шлях

На будiвництвi Бiломорканалу

Кати топтались по твоiх кiстках.

Тебе в тридцятих вислали з сi'мею

В Карелiю у царство мерзлоти

Знущалися над долею твоею

Сатрапи Сталiна зловiщii кати.

За що тебе репресували, милий,

За те, що землю хлiбом засiвав

Просив у Бога всiм здоров'я й сили

Свiй рiдний край у пiснi прославляв?

Важкi й жорстокi пережив ти роки

Морози, холод, голод кожен день

Наглядачiв гучнi, мерзеннi кроки

I стогiн замордованих людей.

Ой скiльки iх там тисяч залишилось

Що не дiждались сонця i весни

Так за жагу до волi поплатились

Вiтчизни рiднi дочки i сини.

Автор: Лапшина Марiя