|
 |
|
Київська міська
організація
|
ім. Василя Стуса |
|
|
| Плакати 6-7 |
|
|
|
Починається експозиція з 1917 року. Саме цей рік в історії Совєтського Союзу, став роком так званої "Жовтневої революції".
Навіть Ленін та інші керівники тодішньої компартії цю подію називали не революцією, а "переворотом". Лише згодом ця подія була міфологізована і додана до неї така тотальна підтримка більшовицької революційності. Фактично ж не було ніякого штурму "Зимнего дворца", а те, що десятиліттями демонструвалось у кіно й у ЗМІ було відвертою брехнею. Всіляко приховувалась ключова частина більшовицької філософи коли, з самого початку, вони покладали свої великі розрахунки і надії на насильство. Адже керувати такою величезною країною як Росія, розбурхану та роздерту національними суперечностями, було вкрай важко. І тому, невдовзі, у грудні 1917 року, більшовики створюють "Всероссийскую Чрезвьі-чайную Комиссию" (ВЧК).
Шостий плакат експозиції розкриває історію створення у грудні 1917 р. ВЧК, яку очолив Фелікс Дзержинський. Він мав величезний досвід конспіративної роботи і за
характером був людиною надзвичайно жорстокою і прямолінійною. Проте він майстерно гуртував навколо себе людей, близьких за світоглядом. На плакаті представлені світлини, на яких Дзержинський знаходиться в оточенні українських чекістів, а також портрет одного із перших лідерів українського Чека Василя Манцева, який був присланий в Україну з Москви. В Україні органи ВЧК, як і ВУЧК завжди очолювали не місцеві кадри, (перший лідер ЦК КПУ, за походженням українець, був призначений лише у 1953 році) а ті, кого направляли з "Центру".
Однією з особливостей діяльності ЧК й ЦК КПУ в Україні було те, що з самого початку своєї діяльності вони активно себе дискредитувати. В їхні структури входили не лише більшовики за партійною приналежністю, але й різного роду авантюристи, ті, які всіляко прагнули пристосуватися. Один з таких пристосуванців зображений на плакаті - це комендант Харківської ЧК Степан Саєнко. Наводиться цитата з книги, яка описує діяльність Саєнка під час масових розстрілів у 1919 році. Згодом він став почесним громадянином Харкова. Кого зацікавить історія Харкова, може знайти інформацію про Саєнка, який після всіх тих жахів, що ним чинилися, став директором заводу.
А ось світлина жінки-ката Дори Євлінської, яка в Одеській ЧК власноруч розстріляла 400 офіцерів. Є тут і ще декілька подібних світлин. Всі вони жахливі, але відображають реальні події й реальних осіб.
Територія України переходила від одних до інших, влада часто змінювалась. Ось тоді й була організована (під час громадянської війни) спеціальна комісія, яка мала розслідувати злочини ЧК. Збереглися документальні свідчення цієї комісії. Є навіть фотографи, на яких зафіксовано те, як людей по-звірячому допитували, катували і вбивали саме з політичних мотивів. Отже, та методика, яку, як правило, приписують 30-м рокам, була апробована ще в 20-ті.
Одне з ключових питань, яке завжди постає: чи знав про ці злочини Ленін І якою мірою він керував ними. Документи, які публікувались в останні роки, свідчать, що Ленін був цілком обізнаний і навіть у кількох листах вимагав знайти "людей потвер-же". На початку 20-х років, він вимагав, аби українських чекістів "почистили" і "прибрали" найбільш одіозних людей. Отже, з самого початку створення СССР чітко проглядається впровадження у ньому насильства, яке є основою комуністично-тоталітарної системи.
|
|
назад
