1924

1924 19 січня
VIII Всеукраїнський з'їзд Рад схвалив проект Конституції СРСР
31 січня 1924
ІІ з'їзд Рад СРСР затвердив Конституцію СРСР
8 березня
З еміграції до Києва повернувся М. Грушевський. Видатний учений був взятий ГПУ на облік як "неблагонадійний" 20 липня 1924 року, тобто невдовзі після свого повернення в Україну, хоча пильно стежити за ним почали з самого прибуття. З того часу протягом 10 років, до смерті, він був під постійним наглядом, а в його найближчому оточенні було чимало секретних співробітників, які докладно доповідали про його настрої, розмови, наміри, політичні симпатії та антипатії, особисті стосунки з іншими діячами.
28 березня
ЦВК СРСР ухвалив "Положення про права ОГПУ в частині адміністративних висилок, заслань і ув'язнення у концентраційний табір". Винесення постанов про висилку було покладено на Особливу нараду у складі трьох членів Колегії ГПУ "за призначенням голови ГПУ з обов'язковою участю Прокурорського нагляду". При тодішніх союзних республіках ухвала згаданих постанов покладалася на такі самі наради у складі членів Колегії ГПУ під головуванням уповноваженого ОГПУ. Згодом почали дедалі активніше функціонувати позасудові органи й так звані "трійки" та "двійки", до яких входили керівники партійних, радянських органів і ГПУ. Як і Особлива нарада, вони ухвалювали рішення, що, по суті, підміняли судові вироки. На їхній підставі відбувався неправедний "суд", тобто людей карали без юридичної аргументації обвинувачення, без наведення будь-яких обгрунтованих мотивів і доказів.
Березень
ВУЦВК і Раднарком УСРР ухвалили постанову "Про заборону соціально-небезпечним громадянам перебу-вання у певних місцевостях УСРР". Невдовзі Наркомат юстиції, НКВД і ГПУ УСРР затвердили і розіслали інст-рукцію для губернських і окружних виконкомів, якою зобов'язували ці органи оголосити регістрацію осіб, які були піддані висилці за постановами судової чи адмі-ністративної влади. Виявлення, регістрація і висилка "соціально-небезпечних громадян" покладалася на органи зовнішньої міліції. Реєстрація здійснювалась шляхом виповнення анкет згаданими громадянами, які повинні були не лише давати правдиві відомості, а й переселятись у вказані для них місця не пізніше вста-новленого для них терміну. Згодом для всього СРСР буде створено єдину систему "режимних місцевостей " 1 і 2-ї категорії і буде регламентовано категорії осіб, які не могли мешкати в цих місцевостях.
13 серпня
ВУЦВК і РНК УСРР затвердили Положення про ГПУ УСРР. Управління вийшло з формального підпорядкування НКВД України. Було законодавчо закріплено, що ГПУ засновується при Раднаркомі УСРР, а його голова (він же уповноважений ОГПУ СРСР) входить до складу уряду з дорадчим голосом. ГПУ мало виконувати всі завдання ВУЦВК і РНК УСРР, а в своїй оперативній діяльності керуватися директивами й розпорядженнями ОГПУ СРСР.
Жовтень
У Харкові відкрито першу радіостанцію в Україні
12 жовтня
Утворено Молдавську АРСР у складі УСРР

21 січня 1924 року помер В. Ленін - засновник більшовицької тоталітарної держави. Нп той час фактична влада і вплив у партії були зосереджені в руках генерального секрктаря ЦК ВКП(б) Сталіна, який давно за ленінським дорученням займався "українськими справами".

СРСР значно розширив закупівлю за кордоном техніки для індустріалізації. Джерелами фінансування було перекачування коштів з легкої та харчової промисловості, податки з населення, примусові позики (у 1927-1929 роках було випущено 3 державні позики індустріалізації, і населення УСРР підписалося "добровільно" на суму понад 325 млн карбованців); випуск паперових грошей, не забезпечених золотом, розширення продажу горілки (у 1927 році завдяки продажу спиртних напоїв бюджет одержав понад 500 млн карбованців, у 1930 році - 2,6 млрд карбованців), збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хутра, та хліба, небачена експлуатація селянства та робітничого класу, використання примусової праці.

У квітні 1929 року XVI конференція ВКП(б) ухвалила оптимальний план проведення індустріалізації. Однак у квітні того самого року у газеті "Правда" з'явилась стаття Сталіна "Рік великого перелому", в якій проголошувалась форсована індустріалізація.

У 1922 році В. Ленін запропонував власне формулювання статті Кримінального кодексу РРФСР про контрреволюційні злочини з вимогою найвищої міри покарання за контрреволюційні дії, до яких, на його думку, належали антирадянська агітація і пропаганда. У записці наркомові юстиції Д. Курському він вимагав "відкрито виставити принципове і політично правдиве (а не тільки юридично вузьке) положення, що мотивує суть і виправдання терору, його необхідність і межі Суд мусить не усувати терор; обіцяти це було б обманом чи самообманом, а обгрунтувати і узаконити його принципово, ясно, без облуди і без прикрас". Тут же пропонувалось розширити сферу дії такої міри покарання, як розстріл, з правом його заміни на вислання за кордон
(Ленін В.І. Повне зібрання творів, т. 45, с. 179-180)

Сталін послідовно реалізував цю та інші ленінські настанови щодо застосування терору, в тому числі при здійсненні соціально-економічних перетворень.