назад далі 
Київська міська
організація
ім. Василя Стуса
Плакати 10-15
21 січня 1924 року помирає Ленін. Будучи дуже хворим, він вже не впливав на політичну ситуацію в країні. Фактично влада належала Йо-сифу Сталіну. На представлених плакатах, Ленін і Сталін подаються близькими "народними вождями", що передавали одне одному владу. Насправді ж усе відбувалось інакше. Сталін просто захопив владу. Існувало дві політично-стратегічні лінії більшовиків, це індустріалізація та колективізація. Починалося все саме з індустріалізації, яку більшовики намагались поставити собі в особливу заслугу. Однак відбулась дуже серйозна переоцінка цінностей, коли стало відомо, якою ціною давалася ця індустріалізація. Вона витворювалась за рахунок тисяч і тисяч людей, насамперед, селян, яких зганяли на великі будови. Лише на будівництві знаменитої "Магнітки" загинуло більше 100 тисяч працюючих.

У цей період здійснювалася також насильницька колективізація. На плакатах представлені унікальні фотографії, які свідчать про руйнування сільських господарств і насильницьке вилучення зерна у селян.. Тоді більшовицьке керівництво використовувало різні підходи, - критикувалась сталінська лінія форсованої індустріалізації. Але Сталін розумів, що коли він не зробить такого швидкого прориву "на зміцнення матеріальної бази і індустрії"- йому не втриматись при владі. Тому він кардинально міняє політичну лінію і висуває гасло: "Будувати соціалізм в одній, окремо взятій, країні". В СССР відбувається кілька гучних процесів, що мали на меті мобілізувати суспільство на однозначне мовчазне виконання поставлених завдань. Один з цих процесів є "Шахтинское дело". Документи на плакаті, а також книжка "Люди-вредители" якраз і розповідають про це. Назва справи походить від міста Шахти і справа ця стала символом цілої епохи, адже на цьому процесі судили старих спеціалістів-фахівців і вже в липні 1928 року Сталін закликав "шукати шахтинців" в усіх сферах суспільного життя. Тобто, він подав сигнал багатомільйонному населенню країні шукати у своєму середовищі диверсантів й шкідників. Ця його лінія була підхоплена й справно провадилася органами ГПУ.

Слід зауважити, що вся експозиція базується виключно на архівних матеріалах та документах. На плакаті № 12 можна побачити як виглядають ці документи в оригіналі та ознайомитись з їхнім змістом. Тут експонуються особові справи та документи працівників ЧК, їхні атестаційні листи, грамоти та службові картки, які засвідчують скрупульозність підбору кадрів у ці каральні органи. Праворуч, у верхній частині плакату, представлено "Положення про НКВД" від 24.05.1922 р., а також зафіксовані ті широкі повноваження, які надавались цьому каральному органу. Репресивні акції чинились більшовиками в умовах суворої секретності. В тодішніх засобах масової інформації від сільської глибинки до центру працювали цензори. На цьому плакаті можна ознайомитись з першою сторінкою текстового зведення викреслень попередньої цензури. В нижній частині плаката є витяг з протоколу засідання колегії ОГПУ СССР у справі Українського національного центру. Тільки на одному такому засіданні вирішувалась доля 50-ти невинних людей. Однією із яскравих ілюстрацій є справа Спілки Визволення України (СВУ). В експозиції представлені її учасники. Є тут портрет академіка Сергія Єфремова, віце-президента Української Академії Наук, відомого літературознавця. Перелік його праць складає понад 4 тис. найменувань. Єфремову було інкриміновано прагнення підтримати іноземну інтервенцію, організацію вбивства комуністів, очолення ним Спілки Визволення України. На цьому процесі було засуджено 45, заарештовано 700, а всього за процесом СВУ було репресовано 30 тисяч осіб в Україні.

Фальсифікуючи політичні кримінальні справи, більшовики, аби поширити серед населення інформацію про -ворогів народу", надавали цим справам гучні кодові назви. На плакаті № 15, подається, як приклад, так звана справа "Гренадери" спрямована проти українських вчителів з Полтавщини. В центрі плаката є світлина, на якій зображені чекісти-керівники будівництва Біломор-Ка-налу, на якому загинули десятки тисяч в'язнів. У лівому верхньому кутку плаката є світлина учасників всесоюзної наради судово-прокурорських працівників. Власне їхніми руками чинилося, так зване, "комуністичне правосуддя". У першому рядку цієї світлини, сьомим ліворуч є головний сталінський прокурор А.Вишинський. Тут же експонується й світлина полковника Є.Коновальця - керівника Української Військової Організації (УВО), який з 1929 року був Провідником Організації Українських Націоналістів. Його було вбито агентом НКВД П.Судоплатовим в 1938 році у Роттердамі. Своїх ідеологічних противників більшовики знищували методами терору. Ці методи були поставлені в ранг державної політики і здійснювались проти українських провідних політичних діячів у тому числі й за кордоном. На цьому ж плакаті представлені й документи Михайла Грушевського - вченого історика. Він повернувся в Україну навесні 1924 року й відразу потрапив під пильний нагляд ГПУ. З того часу й до смерті (листопад 1934 року) він перебував під пильним наглядом. Смерть Грушевського залишається загадковою й дотепер. Помер він у Кисловодську за нез'ясованих обставин. На плакаті експонується також один із доносів на Грушевського (а їх в архіві СБУ налічується аж 8 томів), а також стеження за ним гепеушників та постанова про заведення на Грушевського справи. Михайло Сергійович останні 10 років життя в СССР знаходився під потужним пресом ГПУ. У 1931 р. його вислали з України нібито у відрядження і заборонили повертатися. Далі він був заарештований, відпущений і до кінця свого життя жив у Росії.

Назад    Далі