11 серпня
Сталін написав у листі до Л.Кагановича: "...Самое главное сейчас Украина. Дела на Украине из рук вон плохи. Плохо по партийной линии. Говорят, что в двух областях Украины (кажется в Киевской и Днепропетровской) около 50-ти райкомов высказались против плана хлебозаготовок, признав его нереальным. В других райкомах обстоит дело, как утверждают, не лучше. На что это похоже? Это не партия, а парламент, карикатура на парламент. Вместо того чтобы руководить районами, Косиор все время лавировал между директивами ЦК ВКП(б) и требованиями райкомов и вот долавировался до ручки. Правильно говорил Ленин, что человек, не имеющий мужества пойти в нужный момент против течения, не может быть настоящим большевистским руководителем. Плохо по линии советской. Чубарь - не руководитель. Плохо по линии ГПУ. Реденсу не по плечу руководить борьбой с контрреволюцией в такой большой и своеобразной республике, как Украина.
Если не возьмемся теперь же за выправление положения на Украине, Украину можем потерять. Имейте в виду, что Пилсудский не дремлет и его агентура на Украине во много раз сильнее, чем думает Реденс или Косиор. Имейте также в виду, что в Украинской компартии (500 тысяч членов, хе-хе) обретается не мало (да не мало) гнилых элементов, сознательных и бессознательных петлюровцев, наконец - прямых агентов Пилсудского. Как только дела станут хуже, эти элементы не замедлят открыть фронт внутри (и вне) партии, против партии. Самое плохое это то, что украинская верхушка не видит этих опасностей...
...Поставить себе целью превратить Украину в кратчайший срок в настоящую крепость СССР; в действительно образцовую республику. Денег на это не жалеть".
Кінець жовтня
В Україні розпочала свою роботу "надзвичайна комісія" на чолі з В.Молотовим. Вона дала новий імпульс здійсненню репресій проти колгоспного активу, партійних і радянських працівників. ЦК КП(б)У почав публікувати списки партійців, директорів радгоспів, голів колгоспів та уповноважених по хлібозаготівлях, яких виключали з партії й віддавали до суду за невиконання плану хлібозаготівель.
5 листопада
В.Молотов і секретар ЦК КП(б)У М.Хатаєвич надіслали директиву обкомам партії, вимагаючи від них термінових і рішучих дій по виконанню закону від 7 серпня 1932 року "з обоз'язковим і швидким проведенням реп-ресій і нещадної розправи із злочинними елементами у правліннях колгоспів".
15 листопада
Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило рішення "Про паспортну систему та розвантаження міст від зайвих елементів" у якому зазначалося, що з метою "розвантаження Москви та Ленінграда та інших великих міських центрів СРСР від зайвих, не зв'язаних з виробництвом і установами, а також від куркульських, кримінальних і інших антигромадських елементів, що переховуються в містах, визнати за необхідне:
1) Ввести єдину паспортну систему по СРСР з відміною всіх інших видів посвідчень…
2) Організувати в першу чергу у Москві та Ленінграді апарат обліку та реєстрації населення, регулювання виїзду та в'їзду.
3) Для вироблення конкретних заходів як законадавчого, так і організаційно-практичного характеру, створити комісію..."
20 листопада
Раднарком УСРР ухвалив рішення про запровадження натуральних штрафів:"До колгоспів, що допустили розкрадання колгоспного хліба і злісно зривають план хлібозаготівель, застосувати натуральні штрафи порядком додаткового завдання з м'ясозаготівель розміром 15-місячної норми здавання даним колгоспом м'яса як усуспільненої худоби, так і худоби колгоспників".
6 грудня
Ухвалено постанову ЦК КП(б)У і Раднаркому УСРР "Про занесення на "чорну дошку" сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі". Це рішення спричинило збільшення жертв голодомору.
14 грудня
Сталін разом з В.Молотовим підписав постанову ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР у зв'язку із проведенням хлібозаготівельної кампанії. Разом з тим цей документ вимагав "правильного проведення українізації" в Україні й поза її межами, в регіонах, де компактно мешкали українці. Документ також містив категоричну вимогу боротися з петлюрівськими та іншими "контрреволюційними" елементами. По суті це означало смерть "українізації".
19 грудня
ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР повертається до питання по хлібозаготівлі в Україні. Вони визнають ситуацію незадовільною і доручають "виправити" її Л.Кагановичу та П.Постишеву. Про те, який стиль наведення порядку вони сповідували, яскраво свідчить телеграма, що її Лазар Каганович надіслав Сталіну вже 21 грудня 1932 року: "Вечером 20 и 21 декабря на заседании Политбюро ЦК КП(б)У наметили ряд практических мер по усилению хлебозаготовок. В виду того, что значительная часть уполномоченных отсиживается,
|
|
|
Продовження:
покрывает бездеятельность, а порой прямое предательство районных работников, разослали решительное предупреждение всем уполномоченным, а 10 наихудших сняли с работы и дело об их пребывании в партии передали в ЦКК.
Из десяти снятых 7 были посланы ЦК КП(б)У и 3 обкомами.
38 основных районов Украины должны еще дать 32 млн. пудов хлеба - свыше 40% оставшегося к заготовке без гарнца хлеба по республике. Еще 50 мощных районов должны дать около 30% оставшегося к заготовке хлеба. Из 38 основных районов - 21 в Днепропетровской и 15 в Одесской областях. На этих районах сосредотачиваем наше внимание. Подобрали еще 40 руководя-щих работников уполномоченными в эти основные районы, а около сотни крепких военных и харьковских работников им в помощь. Одновременно нажимаем на районы, где осталось выполнять немного".
Однак ніякі заходи не допомогли: на кінець 1932 року план хлібозаготівель був виконаний лише на 72%.
27 грудня
Ухвалено спільну постанову ЦВК і Раднаркому СРСР про запровадження паспортної системи. 
|
|
 |
 |
|
З повідомлення італійського консула у Харкові Сержіо Граденіго. 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як міжнародна преса, котра так охоче і нагально закликає до міжнародного осуду Німеччини за так зване "жорстоке переслідування єхвреїв", може спостерігати масове вбивство, яке організував радянський уряд, і в якому євреї відіграють таку важливу, хоч і не провідну роль...
"Етнографічний матеріал має бути переінакшений",- цинічно заявив один єврей, який займає високу посаду в місцевому ГПУ. Неважко передбачити, яка доля чекає цей "етнографічний матеріал" - він приречений на винищення і заміну іншим...
Шляхом варварських реквізицій (про які я вже не раз розповідав) московський уряд створив не просто нестачу харчів (це було б надто м'яко сказано), він створив таку ситуацію, за якої цілком відсутні засоби існування по всій українській сільській місцевості, на Кубані і на Середній Волзі.
Така політика продиктована тпрьома мотивами:
1) пасивним опором селянства колективізації сільського господарства;
2) переконнанням у тому, що "етнографічний матеріал" ніколи не вдасться перетворити на зразкову комуністичну цілість;
3) необхідністю або доцільністю, проголошуваною майже відкрито, денаціоналізації території, де пробудилася українська чи німецька свідомість, яка може спричинити політичні труднощі в майбутньому, і де задля єдності імперії краще було б мати переважно російське населення.
|
|
 |
|
повернутись
