Ось такими методами було зламано хребет нації, знищено українське селянство. В експозиції також представлено декілька унікальних фотографій, що зафіксували трупи людей, які загинули від голоду на вулицях Харкова. В 1932-33 роках влада категорично заборонила виготовлення будь-яких фотодокументів, які б свідчили про голод. Але іноземці, які працювали в Україні, все-таки фотографували, і світ дізнався, про страшний голод тих часів. До того ж американські газети інформували про нього світову громадськість. Проте відомий письменник, інтелектуал Бернард Шоу, повернувшись 1933 року з Москви повідомив, що "ніякого голоду там нема", адже він з'їв один із найкращих обідів, якими людей з-за кордону ізольовували від реального життя в Україні. Але не дивлячись на те, що на Заході інформація про голодомор в Україні була, США в цей час визнали Совєтсь-кий Союз як державу. І хоча Захід знав ціну цьому режиму, визнати Сталіна, тоді йому було вигідно. Після ліквідації НЕПу, завдяки якому більшовики утримались при владі, виникла реальна загроза для панування в СРСР марксистсько-ленінської ідеології, яка сповідувала побудову держави нової формації і створення в ній вільного від буржуазної експлуатації суспільства. Проте на практиці цього не відбулось. Держава ледь животіла й повсюди панувала розруха й занепад. Більшовицькі керманичі будь-якою ціною хотіли довести світовій громадськості, що існує хоч якась дієздатність їхньої суспільно-політичної доктрини. Коли ж золотий запас колишньої Російської імперії більшовики розтринькали, а коштовності ермітажу Анастасом Мікояном були розпродані, головною І єдиною "валютою" у більшовицької влади залишався хліб. І ось тоді, в повній мірі використовуючи оцю "валюту", Сталін зі своїм напівграмотним політбюро пішли на все, аби замилити очі світовій громадськості своїми грандіозними технічними проектами.

Що ж то були за проекти? Інженерний корпус царської Росії в переважній більшості був більшовиками або знищений, або репресований, або оголошений "саботажниками", яким не довіряли. Тими численними технічними проектами, якими так вихвалялись більшовики перед власним народом, видаючи їх за свої, були: Московський метрополітен, спочатку імені Лазаря Кагановича, а потім, і по-сьогодні, імені Леніна - американський проект;

- Гідроелектростанція "Дніпрогес" - амери канський проект;
- Харківський Тракторний завод - німецький проект;
- Магнітогорський металургійний комбінат - американський проект;
- Горьківський автомобільний завод "ГАЗ" - американський проект;
- Цивільний повітряний флот СРСР - німецький проект, поставка літаків для якого здійснювалась фірмою Люфт Ганза.

Вся відповідальна інженерна праця по втіленню в життя цих досить дорогих західних технологій здійснювалась фахівцями фірм-роз-робників, а сотні тисяч "будівників світлого майбутнього", що повтікали з голодних сіл, за миску баланди місили бетонний розчин босими ногами. Платила Москва заходу за проекти і фахівців хлібом і життям мільйонів українських селян. Ось ціна мовчання. Лише у 1983 році свою мовчанку про Український Голокост американці, нарешті, припинили, утворивши Спеціальну комісію Конгресу з дослідження голодомору. У вітринах експонується 2 примірники з матеріалів цієї комісії. Тут наводяться і перекладені з англійської 19 пунктів висновків Комісії, затверджених Конгресом США. В них засуджується бездіяльність та свідоме мовчання тодішнього уряду США і визнається, що голодомор був спланованою акцією Москви проти українців. Дивує ставлення до трагедії українського "Голокосту", сьогоднішньої української влади. З нагоди 60-ї річниці трагедії голодомору в 1993 році повна копія дослідницьких матеріалів Комісії Конгресу США була урочисто передана Верховній Раді України. Однак і досі до цих документів не мають доступу українські вчені й дослідники. За зверненням Київського Товариства "Меморіал" і за сприяння української діаспори в серпні 2001 року отримано нову копію цих матеріалів. Але 200 аудіокасет - живих свідчень про голодомор - так і залишились недоступними в підвалах Верховної ради. На плакаті № 19 у верхній його частині представлені деякі праці українських вчених про голод 1932-33 рр. В нижній частині плакату праці зарубіжних дослідників, а також 2 із більше як 30-ти томів дослідницьких матеріалів Спеціальної Комісії Конгресу США та перекладені "Меморіалом" на українську мову висновки комісії. Сьогодні бібліографія видань про голод містить понад 6000 позицій.

Завершує в експозиції цей страшний період 1932-33 рр. мапа, на якій у відсотках від загальної чисельності показані втрати населення по областях України під час голодомору. Крім того на цій мат подається склад міжнародної комісії юристів та їх порівняльну таблицю зросту населення в сусідніх з Україною республіках і втрати його за цей же період в Україні. Відомо, що результати перепису населення СРСР, проведеного у 1937 р., так і не були оприлюднені. Сталін наказав їх знищити, а українські вчені-демографи, які у звітних цифрах показали людські втрати від голодомору з врахуванням демографічних наслідків голоду, були репресовані та знищені. Цифра втрат України 3 млн. 84 тис. населення, яка наведена в таблиці комісії юристів є досить неточною. Комісія бере дані радянських джерел 1926 і 1939 рр., тобто 6 років до голодомору та 6 років після нього.