1941

1941 3 лютого Указом Президії ВР СРСР Головне управління державної безпеки (ГУГБ) НКВД СРСР було виділено в окремий Наркомат державної безпеки (НКГБ). 14 травня У цілком таємній записці нарком держбезпеки СРСР В.Меркулов повідомив Й.Сталіну, В.Молотову, Л.Берії про те, що, "починаючи з другої половини квітня ц.р. низка співробітників німецького посольства відправляє з СРСР до Німеччини членів своїх родин і особливо цінні речі". 24 червня У Москві було створено "Советское информационное бюро" (Совинформбюро). У 1944 році у його складі було створено спеціальне бюро по пропаганді на закордонні країни. 24 червня У Москві у газетах "Красная звезда" та "Известия" було надруковано вірш Лебедєва-Кумача "Вставай, страна огромная...", який було покладено на музику композитором Олександровим. 29 червня Спільним наказом НКГБ, НКВД і Генерального прокурора СРСР всіх, хто здався у полон, було прирівнено до зрадників Батьківщини. 30 червня 1941 У день нацистської окупації Львова активісти ОУН проголосили відновлення крайового правління Укра-їнської держави (місцевого уряду на чолі з Я.Стецьком), не поінформувавши про це німців. Після того, як лідер українських націоналістів С.Бандера відмовився вико-нати вимоги німців скасувати проголошення Української держави, члени крайового проводу начолі із Стецьком і Бандера були заарештовані і відправлені до концтабору Заксенгаузен. 12 липня Президія Верховної Ради СРСР ухвалила рішення про дострокове звільнення деяких категорій ув'язнених (засуджених за прогули, побутові, посадові та господарські злочини) і скерування їх до Червоної Армії. ГУЛАГ передало у 1941 році Червоній Армії 420 тис. ув'язнених 14 липня Під Оршею вперше були використані радянські реактивні міномети ("катюши"). Винахідники цієї зброї Георгій Лангемак, Іван Клеймьонов та іхні колеги були розстріляні перед війною. 27 липня За умов надзвичайної секретності з Москви до Тюмені було перевезено тіло В.Леніна з його мавзолею у Москві. 30 липня СРСР встановив дипломатичні відносини з емігрантським урядом Польщі в Лондоні, домовився про взаємопідтримку у війні проти Німеччини і створенні на радянській території польських військових формувань. 12 серпня Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ про амністію "всіх польських громадян, які утримуються нині в ув'язненні на радянській території в якості військовополонених або на інших достатніх підставах". 17 листопада Постановою Державного комітету оборони №903сс розширено права Особливої наради при наркомі внутрішніх справ СРСР. Тепер вона могла виносити міру покарання включно з розстрілом. Це право зберігалось до 1 вересня 1953 року, тобто до остаточної ліквідації ОСО.

У 1939-1941рр. у Дем'янову Лазі - лісовому урочищі під Івано-Франківськом відбулися масові поховання жертв комуністичного терору. Лише у 1989р. завдяки зусиллям культурно-наукового товариства "Рух" було організовано перші пошуки. Група ентузіастів (Р.Круцик, Б.Вінтоняк, слідчий М.Данилів, судмедексперти на чолі з О.Левицьким та ін.) у трьох ямах віднайшли рештки понад 500 осіб. Крім іншого було знайдено тюремні документи: судові вироки, квитанції, протоколи обшуків, бланки з написом "Тюрьма НКВД Станислава". Було з'ясовано, що вироки виносив військовий трибунал 12-ї армії Київського особливого округу, встановлено імена 9 працівників НКВД, причетних до катувань і розстрілів.

Те, що офіційна пропаганда назве "визвольним походом" і "золотим вереснем", готувалось у суворій таємниці і під виглядом учбових маневрів. У суворо таємній директиві Л. Берії від 15.09.1939 року було розписано, які саме категорії населення підлягають репресіям.

З грудня 1939 року розпочалася підготовка до депортації населення західних областей України і Білорусії до віддалених районів Радянського Союзу. Перших мешканців було депортовано у лютому 1940 року разом із родинами польських військових осадників і лісничих. Друга депортація у квітні 1940 року охопила родини репресованих. Третя і четверта відповідно у червні 1940-го і у травні-червні 1941 року - переважно біженців. Всього депортовано було близько 320 000 осіб. Крім того, після початку радянсько-нацистської війни були розстріляні тисячі в'язнів і військовополонених.

Після закінчення військових дій арешти та затримання не припинялись, хоча в'язниці були переповнені. 5 березня 1940 року Л.Берія надіслав до ЦК ВКП(б) доповідну записку, де просив згоди на розстріл "заклятих ворогів радянської влади", які, на його думку, "тільки і чекають звільнення, щоб мати можливість активно включитись у боротьбу проти радянської влади". До цих ворогів було віднесено польських офіцерів, поліцейських, жандармів, тюремщиків, розвідників, поміщиків, службовців і осадників, яких було інтерновано в трьох великих таборах для військовополонених. До цього переліку увійшли в'язні тюрем Західної України та Білорусії, всього 21 857 осіб. Л.Бєрія одержав дозвіл на своє прохання Про репресивні акції НКВД УРСР систематично інформував ЦК КП(б)У. Туди лише протягом 1937 - 1938 років, за неповними даними було надіслано понад 100 повідомлень. До багатьох з них додавалися протоколи допитів обвинувачених. Репресивні акції після вбивства Кірова також торкнулися не тільки українських інтелектуалів, а й представників управлінського партійног-державного апарату. Значною мірою цому сприяли "закриті листи" ЦК ВКП(б) до партійних організацій від 18 січня 1935 року та від 29 липня 1936 року, які зокрема орієнтували на пошуки "троцькістської контрреволюції".

Досягнуті з нацистами домовленості Сталін виконував буквально до початку їх вторгнення у СРСР. 21 червня 1941 у донесенні Сталіну Л.Берія писав:"Я вновь настаиваю на отзьіве й наказаний нашего посла в Берлине Деканозова, которьій по- прежнему бомбардирует меня "дезой" о якобьі готовящемся Гитлером нападении на СССР. Он сообщил, что зто "нападение" начнется завтра... Но я й мои люди, Иосиф Виссарионович, твердо ломним Ваше мудрое предначертание: в 1941году Гитлер на нас не нападет!" 22 червня 1941 року протверезило "вождя народів" і його поплічників.