|
 |
|
Київська міська організація
|
ім. Василя Стуса |
|
|
| Плакати 44-50 |
|
|
|
Багато хто говорив, що "влада Брєжнєва не така вже й жахлива, - це безкровний тоталітаризм". Проте на плакатах показано й перераховано людей, які були заарештовані в ті часи. Наприклад, Іван Світличний - на волі прожив 40 років, 12 років був ув'язнений, а останні 11 років був паралізований. Художниця Алла Горська - загинула за нез'ясованих обставин у Василькові під Києвом. Таких знівечених доль дуже багато. У вересні 1965 року в київському кінотеатрі "Україна" В'ячеслав Чор-новіл, Василь Стус, Іван Дзюба на прем'єрі фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" влаштували публічну акцію протесту. На плакаті також експонується світлина людей, які мужньо кинули виклик тодішній політичній системі, за що кожного з них було покарано.
Тут представлена така яскрава особистість, як відомий правозахисник, журналіст за фахом, Валерій Марченко, який помер у жовтні 1984 року. Тоді Президент США Рональд Рейган і Держдепартамент США зробили спеціальну заяву і висловили СРСР своє глибоке обурення з приводу смерті цієї людини. Тут представлені також також фото Юрія Бадзя й Семена Глузмана, який очолює українсько-американське бюро з прав людини. Це він перший зробив екс-пертизу-висновок про те, що генерал Петро Григоренко був психічно нормальною людиною і не міг бути посадженим у "психушку", як це було зроблено. До речі, сама ідея використовувати психіатрію проти дисидентів належить Юрію Андропову, який очолював тоді КГБ СССР. І Петро Григоренко був однією із жертв існуючого тоді режиму.
1972 рік. До влади в Україні прийшов Володимир Щербицький, який на відміну від свого попередника П.Шелеста, впроваджував в Україні тотальну русифікацію. На плакаті представлена книжка П.Шелеста "Україна наша радянська". За неї, вже заднім числом, йому приписали "український буржуазний націоналізм". З 1972 року в Україні було особливо прискіпливе ставлення до "инакомьіслия". Такими "инакомьіслящими" в Україні були правозахисники тієї доби - Юрій Литвин, Зиновій Антонюк, Святослав Караванський, Микола Плахотнюк, Олекса Тихий та багато інших.
Останні плакати характеризують переломну епоху. Це був період смертей генсеків - К.Черненка, Ю.Андропова, і прихід до влади М.Горбачова.
На плакаті "Втрачена пам'ять" вперше представлена, за хронологією періодах, кількість втрачених об'єктів архітектурної спадщини в реґіонах України. До 1914 року - 60, 1914-1918 - 7, 1918-1941 - 251 пам'ятка. Руйнування пам'яток у радянський період відбувалось з політичних мотивів.
|
|