Плакати 1-5


Київська міська організація		ім. Василя Стуса

Плакати 1-5

У Київській міській організації "Меморіал" ім. Василя Стуса ЗО листопада 2001 року було урочисто відкрито першу в Україні постійно діючу експозицію під назвою "Забуттю не підлягає - хроніка комуністичної інквізиції". В її основу лягли документи, матеріали та експонати, які відтворюють події й факти тоталітарного минулого в історії України та Києва. В експозиції закладено проблемно-хронологічний принцип. Основна мета - відтворити хроніку злочинів комуністичного режиму, зафіксувати події і факти, які ніколи не можна забувати, якщо ми прагнемо будувати в Україні громадянське суспільство на засадах демократії й гуманізму. Ідея створення експозиції, інженерна розробка її музейних стендів та організація оформлення належить голові "Меморіалу" Роману Круцику. Концепція експозиції, підготовка текстів, добір документів та ілюстрованих матеріалів проведені доктором історичних наук, професором, головою наукової ради Товариства "Меморіал" Юрієм Шаповалом. Художнє оформлення експозиції та комп'ютерний дизайн виконав член Товариства художник-дизайнер Олег Кравченко. "Моральний жах терору, його розтлінний вплив на людську психіку, зрештою, не в окремих вбивствах і навіть не в кількості їх, а саме в системі" - зазначив відомий дослідник тоталітаризму Сергій Мельгунов, цю думку засвідчують і поетичні рядки Василя Симонен-ка; "Мільярди вір зариті у чорнозем, мільярди щасть розсіяні у прах". Мартін Лютер КІнг характеризував тоталітаризм так: "Несправедливість будь-де загрожує справедливості повсюди". Всі ці вислови взяті за епіграф до експозиції, і відкривають страшну систему терору, яка довгі роки панувала в Україні, її ім'я - Совєтський Союз.

СИСТЕМА КОНЦЕНТРАЦІЙНИХ ТАБОРІВ СРСР Найпершим і найпереконливішим експонатом експозиції є мапа, яка не могла бути надрукованою за часів Радянського Союзу. На ній майже всі "Лагерные управлення" концентраційних таборів, яких налічувалось в СССР аж 230. На мапі зображено всю територію Радянського Союзу, на ній позначені системи, в рамках яких існували ці табірні управління. Кожне управління нараховувало від 5 до 20 концтаборів. Крім перерахованих і позначених на мапі "Лагерных управлений", існувала ще й велика кількість пересильних і утаємничених таборів, політізоляторів, звичайних в'язниць, так званих "закрьітьіх тюрем" та "психушок". Співпрацюючи з Московським "Меморіалом", Київська міська організація отримала банк даних про систему каральних органів СРСР. Інформація містить дані про всі тюрми в областях України, їх керівництво й час створення. Крім того є інформація про кожний табір системи ГУЛАГУ, час його створення і закриття, місце розташування, кількість в'язнів, роботу, яку виконували в'язні, а також алфавітний покажчик керівників репресивних органів СРСР з їх автобіографічними довідками та фотографіями. При знайомстві з цими дослідницькими матеріалами, дізнаємося про вражаючі факти: що існували концентраційні табори, які за кількістю в'язнів дорівнювали населенню сучасних обласних центрів України (250, 268 тис. в'язнів). Особливо зросла кількість в'язнів після Другої світової війни. В основному за рахунок радянських військовополонених, бійців "Російської визвольної армії" генерала Власова, бійців ОУН-УПА та людей, яких в роки війни, вивезли на роботу до Німеччини. За окремими даними чисельність в'язнів "ГУЛАГУ" значно перевищувала чисельність Червоної армії. Якщо навіть використати дуже помірковані цифри Роберта Конквеста, який оцінював середню чисельність в'язнів таборів на початку сорокових років у 8 млн. чоловік, то можна зробити висновок, що від однієї п'ятої до однієї десятої дорослого населення СРСР перебули в концентраційних таборах і працювали в умовах, які гарантували їм передчасну смерть. Якісний і кількісний склад в'язнів, масові повстання в таборах викликали у радянського керівництва велике занепокоєння. Проти беззбройних людей були спрямовані військові операції з використанням броне-техніки та фронтової бомбардувальної авіації. Значну частину в'язнів ГУЛАГУ становили Українці. В одному із документів під грифом "сов. секретно" Комісія МВД СРСР, яка працювала в Річному концтаборі Воркути, після придушення там повстання, ось таким чином розподілили в'язнів за політичними ознаками: (мова оригіналу):

"Националисты:
Украинские:	10 495
Белорусские:	160
Грузинские:	16
Армянские:	27
Азербайджанские:	5
Эстонские:	1 521
Латвийские:	1 075
Литовские:	2 935
Молдавские:	4
Пан-тюркские:	2
Пан-исламистские:	6
Еврейские:	55
Польские:	510
Венгерские:	1
Итого:	16 812
Начальник спецотдела Капитан /подпись/ Кожемякин 4 августа 1953 г."

Далі