Ігор Лісодід

В ніч з 21 на 22 січня 2011 року виповнюється 33 роки з часу самоспалення на Чернечій горі у Каневі українського героя - Олекси Гірника, який спалив себе на знак протесту проти окупаційної політики Росії в Україні.

На Чернечу гору Олекса прибув ввечері 20 січня 1978 року. Тричі обійшов навколо могили Шевченка. Розкидав біля тисячі саморобних листівок проти русифікації та поневолення України. Ось окремі гасла й вимоги, викладені Олексою Гірником в цих листівках: "Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава! Радянська, та не російська! Україна для українців! З приводу 60-річчя проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 року - 22 січня 1978-го на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі".

Біля 3 години ночі на Тарасовій горі запалав живий смолоскип. Вже вранці 22 січня 1978 року за десять кроків від оглядового майданчика на снігу лежав на спині обгорілий чоловік у "позі боксера" - руки й ноги зведені. Поряд - порожня сумка із квитком до Києво-Печерської лаври й пасічницький ніж. Потім з'ясували, що саме ним чоловік пришвидшив собі муки, розпоровши живота - згадують очевидці подій. Схил гори був біло-фіолетовий - від розкиданих листівок, написаних фіолетовим чорнилом.

Олекса Гірник народився 28 березня 1912 року в селі Богородчани на Івано-Франківщині в селянській родині. По закінченні чоловічої гімназії у Станіславі (тепер Івано-Франківськ). 1937-го, перебуваючи у війську, Гірник заявив, що мріє змінити польську конфедератку на мазепинку. Отримує п'ять років в'язниці. Повернувся додому у вересні 1939 року, коли Польщу поділили нацистська Німеччина й Радянський Союз. Невдовзі його заарештувало НКВС. Вісім років відбув у колимських копальнях і сибірських лісоповалах. Повернувся облисілий. Одружився із сусідською дівчиною Кароліною. Виховали двох синів, збудували дім. Й усі роки за Олексою тінню йшла його судимість. Працював, де випадало: землекопом, рахівником. До своєї останньої ночі Олекса Гірник готувався кілька років: майже тисячу доволі довгих листівок писав потай від родини.

Ось іще деякі думки, які гнітили славної пам'яті Олексу Гірника й давали сил для боротьби: «Багато українців не говорять по-українськи, чи то бояться або заради праці - того животіння. Мішаються в подружжі. Росіяни перетягають їх на своє і так пропадає нарід. Навіть ті, які пишуть по-українськи, то говорять по-російськи.
Словом, російська нація як пануюча й сильніша нищить другі народи й то з любові й дружби до їх».

Невдовзі після спалення, КГБ і компартійні «органи» почали свідомо поширювати чутки -« не сповна розуму був чоловік». Але такі вигадки спростовує свідома боротьба за волю України Олекси у лавах ОУН, його позиція та вислів, залишений на папері: «Хочу вмерти за Україну!».

Для українців героїчний вчинок Олекси Гірника є прикладом любові до України, служіння й самовідданої боротьби за вільне життя, живих і ненароджених земляків наших.

Нажаль, боротьба ще не завершена. Ще доведеться українцям іти шляхом наших героїв.

Вічна пам'ять Олексі Гірникові!

Слава Україні