Анатолій Ковальчук

41Останньої суботи листопада   вшановуємо пам’ять жертв голодоморів і політичних репресій, яких зазнав наш народ під час перебування України у складі комуністичного СРСР. Робимо це за велінням розуму і серця, на підставі нашого світогляду, що базується на християнській моральності і вселюдських цінностях, українській національній ідеї, турботі про те, щоб нинішнє й майбутні покоління земляків завжди були високодуховні, інтелектуальні й патріотичні. Щоб народ вічно беріг пам'ять про радісні і трагічні сторінки вітчизняної історії.

Поминальні заходи на державному рівні проводяться саме цього дня відповідно до указу Президента України від 1998 року. Але не всі знають,що першим нормативно-правовим актом, який визнав більшовицьку репресивну політику щодо всіх верств нашого народу злочинною і засудив її, був Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», ухвалений Верховною Радою ще 17 квітня 1991 року.

Відповідно до постанови Верховної Ради України про тлумачення цього Закону, політичні репресії - це застосовування впродовж 1917-1991 рр. органами влади СРСР та УРСР свавілля і примусових заходів, судової та позасудової розправи і переслідування осіб за їхню політичну діяльність, висловлювання і релігійні переконання.

Жорстокі репресії чинилися на підставі антигуманних, антидемократичних законів, а також унаслідок прямого беззаконня і свавілля, санкціонованих комуністичним режимом. Під час проведення репресивної політики більшовицька влада, керуючись теорією «класової боротьби», широко застосовувала такі жорстокі заходи як позбавлення життя, волі й майна, переселення у примусовому порядку, вислання і заслання за межі України, позбавлення громадянства, примусове поміщення здорових людей до спеціалізованих лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, релігійного, класового, національного чи соціального характеру. Широко практикувалися безпідставні арешти, фальсифікація кримінальних справ, жорстокі катування, масові розстріли.

Політичні репресії характерні для держав з антидемократичними режимами, бо тільки вони найчастіше брутально порушують норми національного і міжнародного права. Такі режими у формі комуністичного існували в колишньому СРСР, низці східноєвропейських та азійських країн, фашистського—в Італії, Португалії та Іспанії, нацистського - в Німеччині. Спільним для них є те, що хоч одні до влади приходять шляхом державного перевороту, другі -- навіть на демократичних виборах, але в подальшому всі спираються не на народну підтримку, а на спеціальні каральні органи. Реальна влада в таких країнах належить на словах одній «правильній» партії, а насправді-- жменьці узурпаторів або одному диктатору--вождеві, фюреру, дуче.

Результатом політики ленінсько-сталінського тоталітарного режиму в СРСР, до складу якого входила Україна, стало фізичне й моральне нищення всіх верств населення, особливо найбільш діяльної його частини. На жаль, назавжди залишиться невідомою загальна кількість жертв, принесених більшовизмом заради втілення в суспільну практику його утопічних ідей. Але йдеться про безцінні життя багатьох десятків мільйонів людей.

 

Біля джерел тотального насильства в колишньому СРСР стояв Ленін. У своїх творах він закликав не панькатися з тими, хто, на його думку, заважав будівництву «нового життя». Усі, хто не сприймав теорії і практики більшовизму-- багатії, буржуї, буржуазні інтелігенти ( інженери, лікарі, вчителі, юристи, професори,студенти, чиновники тощо), куркулі, члени демократичних партій, офіцери старої армії, священнослужителі, навіть висококваліфіковані робітники - це «блюдолизи й вороги народу». Їм проголошувалася війна не на життя, а на смерть. З ініціативи Леніна створювалися концентраційні табори, до яких запроторювалися не тільки ті, хто чимось «провинився», перед більшовиками, але й усі «нелояльні і підозрілі».Бузувірський заклик «найлюдянішої людини» до тотального насильства проти «тих, хто не з нами» коштував мільйони життів освічених, талановитих, працьовитих наших співвітчизників. Знищувалася інтелектуальна еліта, вигублювалися сотні тисяч представників творчої інтелігенції, виморювалися голодом мільйони селян. Зникали люди, спроможні мислити самостійно і критично, ті, хто звик жити і працювати без вказівок малограмотних комісарів. Натомість в атмосфері страху, лицемірства й аморальності виростали пристосуванці та кар’єристи, які сприяли зміцненню режиму. Адже для реалізації своєї злочинної політики комуністи потребували «людини   особливого типу», не обтяженої жодними гуманістичними уявленнями, ніякими нормами моралі, сумління й честі, людини, здатної бездумно виконати найзлочинніший наказ, вчинити підлість, насильство, примус, терор завжди, скрізь і проти будь-кого, навіть проти рідної матері.

 

Ленін, коронувавши недовченого попа на владу в імперії, розв’язав руки сталінській кліці для здійснення нечуваних злочинів проти людства й українського народу, зокрема. Однією з найтрагічніших сторінок української історії ХХ ст. була насильницька колективізація селянських господарств і штучно організований голодомор, невинними жертвами котрого стали майже 10 мільйонів наших співвітчизників. Ще більше людей позбулися нажитого працею декількох поколінь майна - будинків, господарських споруд, домашньої худоби, реманенту. Уже після колективізації, впродовж усіх наступних десятиріч тривав перманентний грабунок українських селян. Цінова, кредитна, податкова політика була спрямована на перекачування коштів з села до міста.

Насильницьке втілення маразматичних ідей більшовизму призвело суспільство до моральної деградації, країну до кризового стану і принесло українському народові величезні страждання, негативно вплинуло на його генетичний код і менталітет. Наслідки цих лих і бід ми пожинаємо нині. Потрібні величезні довготривалі зусилля патріотичної влади й інтелектуально – духовної складової громадянського суспільства для їх подолання.

 

Анатолій Ковальчук, голова Бориспільсьського  обєднання Всеукраїнського

товариства   «Просвіта» ім. Тараса Шевченка,

у 1992-1996 рр. – відповідальний секретар районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ