"Я покажу такії речі
В однокласовій ворожнечі.
Я покажу всю фальш, всю цвіль
Партійно-борчих породіль..."
(П. Тичина).

З метою найповнішого охоплення села чи містечка в плані розкуркулення, населений пункт розбивався на дільниці, які, в свою чергу, розбивались на сотні і десятидворки. В кожній дільниці був свій штаб, до якого з сільради чи міськради доводився план розкуркулення на поточний тиждень чи два. Старші сотень та десятидворок призначалися примусово. В їх обов'язки входило розносити податкові листки, викликати до сільради, сповіщати свою десятидворку про рішення виконкомів тощо. Один із сотенних штабів був у приміщенні теперішньої міської бібліотеки (на Кобижчі). Сотенний Олексій Зелений засвідчував, що ця примусова неоплачувана посада тримала його весь час біля телефону, а ще «по кілька разів на день ганяла в город до міськради». До нього приходили старші десятидворок, і він їм передавав розпорядження секретаря чи голови міськради: такому-то з'явитись за податковими документами, такому-то повістка в суд, іншому - в міськраду. Штаб цей був і пристанищем «розкулачників». Тут збирались «буксирні бригади», тут «грілись» після «роботи». Тут прикидались плани на вечір чи на завтрішній день.

Знищення села оформлялось в правову личину. Боже борони, щоб хтось запідозрив, що це вказівка згори. Ні і ще раз ні. Це «воля мас», це «побажання трудящих».

Спочатку злочин оформлявся рішенням сходки села, або Президії сільвиконкому. І не біда, що тоді сходки не було, а як і була, то силою зігнана. Дарма, що та Президія всього-навсього із двох-трьох місцевих деришкур та двох-трьох «чорношкірих» з району чи округи в пристяжку. Головне - щоб був документ, щоб документ той був привезений «чорношкірими» до райвиконкому. А вже тоді засідання Президії райвиконкому запише в повістку дня наступне: «Розгляд та затвердження матеріалів сільрад на виселення та розкуркулення куркульських господарств». І, ретельно переписавши прізвища жертв із привезених списків, посортують їх на три категорії і присудять кожному міру покарання. За віщо? Як за віщо? За набиті селянські мозолі, за випнуті грижі, за труд від зорі й до зорі. Посортують і визначать, кого вислати в концтабір по першій групі-категорії, кого - в концтабір другої категорії, кого просто розкуркулити, а кого й «зняти зі списку», цебто - помилувати. Таких було дуже й дуже мало - один-два чоловіки із тисячі. Захід «помилування» для властей був архіпотрібним, бо він справляв враження справедливості. Насправді ж, сьогодні помилувані через тиждень-другий арештовувались і відправлялись в ті ж самі концтабори. А «милувались» уже інші. І так до безкінця.

Коло прізвища, яке знімалось зі списку, Президія робила невеличку стандартну приписку: «...але це не значить, що сільська громада не може знов ставити питання про його виселення». Таку приписку ми надибали і проти прізвища Лихини Івана Михайловича із Буро-Рубанівської сільради. Розправа відклалась всього на 2-3 тижні.

Всі потерпілі, з ким довелось нам говорити, стверджують одне: категорії концтаборів значились тільки на папері. Фактично поділу не існувало. І ще стверджують, що радянські, засновані ще Леніним, концтабори різнилися від майбутніх німецько-фашистських тільки примітивнішою, але жорстокішою технікою вбивства людей.

ПРОТОКОЛ

загальних зборів всіх громадян Чернелівської сільради, 600 чоловік присутніх, від 9 лютого 1930 року.

Президія: Кульомза, Кірпікін, Зубко В. Н., Нагорна М. П., Лубянський (очевидно - Лубенський - авт.)

СЛУХАЛИ: Колективізація та знищення кулачества як кляси.

УХВАЛИЛИ: Намічені Президією сільради куркульські господарства на виселення та розкуркулення цілком підтвердить, а саме:

Гордієнко Олексій Федорович

Машин Михайло Якович

Гордієнко Степан Петрович

Гордієнко Петро Григорович

Котляренко Василь Іванович

Клюс Сергій Кузьмович

Журавка Федір Димидович

Клюс Юхим Омелянович

Пилипенко Олексій Радивонович

Пилипенко Наум Радивонович

Люлін Іван Петрович

Гордієнко Павло Якович

Клюс Явтух Кузьмович

Ященко Микола Васильович

Черниш Іван Мусійович

Масько Борис Павлович

Дубина Федір Калістратович

Рева Харитон Петрович

Гордієнко Назар Данилович

Дмитрієв Іван Олександрович

Гордінов Іван Кіндратович

Черниш Максим Якович

За твердженням селян Михайлівки, особливо старанними виконавцями політики геноциду до односельчан були голова сільради Тернюк та секретар Сивоконь. Процедура усталена: рішення Президії сільради, загальні збори і т. д.

ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ

загальних зборів громадян с. Михайлівки від

9 лютого 1930 року. Голова зборів Заєць,

секретар - Дубовик.

СЛУХАЛИ: Доповідь про виселку куркульських господарств.

УХВАЛИЛИ: ...прохати райвиконком про затвердження постанови про виселку за межі округи таких осіб:

Сильченко Федір Андрійович

Карпенко Максим Петрович

Гніденко Семен Данилович

Бабич Трохим Іванович

Кривенко Ілля Прохорович

Харченко Кость Михайлович

Карпенко Іван Максимович

Цимбал Степан Семенович

Харченко Лазар Михайлович

Харченко Сава Андрійович

Клюшниченко Степан Федорович

Скляр Іван Сакович

Зеленський Леонтій Якович

Токовий Олексій Мусійович

Андрієнко Іван Власович

Сильченко Григорій Андрійович

Гончаренко Кіндрат Семенович

Меша Андрій Костевич

Карпенко Євдоким Петрович

Голуб Олександр Семенович

Бовтенко Іван Олексійович

хутір Андрієвський:

Харченко Андрій Корнійович

Голуб Андрій Павлович

Голуб Грицько Павлович

Голова КНС Дубовик

Голова сільради Заєць

Секретар (нерозбірливо)

Але протоколи - це ще півсправи. Потрібні ще були письмові характеристики на односельчан і «вірні ленінці» (в основному - це голови сільрад) не шкодували дьогтю - чорноти на своїх односельців. Проте, з погляду здорової на глузд людини, чорнота ота - не чорнота, а визнання праці селянина і його злиднів.

Голова Рябушківської сільради Новіков власноручно понаписував селянам характеристики, в яких причину розкуркулення одному записав: «має гарні будівлі та реманент», другому - «вживав найману працю», третьому - «завжди був протів міроприємств партії та радвлади». Четвертому ...п'ятому... і десятому - «веде агітацію протів всіх міроприємств, проводжених Радвладою», «в сучасний момент являється ворогом та агітатором протів...», «гарно забезпечений тягловою та рогатою худобою», «проводить шалену агітацію проти посівної і колективізації». І по цих словах власноручно дописував оргвисновок: «Необхідно розкуркулити».

До речі, за найману працю можна було й не згадувати, бо закси про дозвіл оренди і найманої праці діяв і за радянського часу. Його скасували постановою ЦВК і Раднаркому СРСР тільки 1 лютого 1930 року. І ось тепер те, що дозволялось законом, ставилось селянину у провину.

Голова Червленівської сільради Кірпікін і секретар Лубянський (Лубенський) список селян із 22 сімей 19 лютого 1930 року спорядили такими характеристиками: «злісний нездатчик хліба державі і займався орендою», «в сучасний мент являється злісним кулаком», «як куркуль має хату, комору, два хліви, клуню і коняку», «має тісний зв'язок з контреволюційними елементами села»...

Якщо в голови сільради не вистачило грамоти стулити докупи літери, тоді за нього писав характеристики-вироки сам уповноважений з району. Саме так було в с. Гарбузівці. 17 лютого 1930 року уповноважений райвиконкому двадцяти трьом селянам сам понаписував характеристики і власноруч вказав міру покарання: кого «до виселки», кого «до концлагеря», а кого - просто «до розкуркулення». Всього в спискові 30 сімей. Проти кожного прізвища зафіксовані слова, сказані селянином у вічі своїм катам:

Ярошенко Михайло Пилипович про розкуркулення сказав: «беріть - це не надовго».

Дмитро Федорович Чегринець, стосовно колгоспів: «пожили з часу Олександра II, а тепер знову у ярмо ліземо».

Ягор Іванович Туча, в бік оратора з району: «царствуйте, повернеться й наше право».

Панченко Федот Якович: «вертається панщина».

Стеблянка Ялисея Олексійовича уповноважений розкуркулив за те, що той «в останній час організовує жінок, підбурюючи через бідноту на зборах до того, що одна біднячка схватила ззаді комсомольця Романова і цим зірвала збори».

Протокол зборів підписав голова сільради Стеблянко Ананій і секретар Глущенко.

«Список кулачества по Бишкинскому сельскому совету, которое является антисоветским и которых необходимо раскулачить» писаний незграбною, неграмотною рукою, великими кострубатими літерами і мотивація розкуркулення в ньому прямо відповідає кількості кебети під шапкою в автора списку.

Білодід Гнат Ялисейович - «ожидает перемены власти». Івашина Гнат Климович - «заявляет: я знаю раньше была власть, а теперь нищие» і «агитирует за открытие церкви». А тому «необходимо раскулачить»,

Івашина Пармен Федотович - «заявляет, погибнет тот, кто пойдет в созы, активный член церковной общины, формирует новую церковную пятидесятку, классовочуждый, с созов и членов созов смеется, говорит, ледари только идут в соз».

Токарь Василь Маркович. Його вина в тому, що «имеет большой авторитет». А тому «необходимо разкулачить».

Блоха Петро Климович - «говорит, если кто его послушает и не пойдет в созы, то будет таким же богатым, как и он».

Коробов Дмитро Данилович. Весь злочин його в тому, що «работает в Донбассе для того, чтобы учить сыновей, а дома живет одна мать, которая нанимает дом в аренду, хозяйство крепкое, кулацкое, совершенно чуждый элемент».

Гурін Іван Якович - «хозяйство кулацкое, которое нанимает, а сам работает в Харькове в 6-м районе милиции, классово чуждый элемент».

Литвиненко Михайло Миколайович. Винний в тому, що «врач, выходец из богатой семьи, работает в Лебединской больнице».

Ткаченко Олексій Лазарович. Цього «необходимо раскулачить», так як «имеет авторитет».

Улько Іван Прокопович - «лишен права голосу, вместе с сыном активно проповедуют Еванглие о скором конце жизни на земле и пугают вечными муками тех, кто пойдет в созы».,

Корж Іван Іванович. Цей взагалі нахаба, бо «заявлял, мы и без вас умеем хозяйствовать».

Безглуздіших звинувачень навряд чи можна вигадати. А в кінці кожного звинувачення - вирок: «необходимо раскулачить».

Як бачимо, будь-яке слово, сказане всупереч більшовицькій політиці розору села, каралось жорстоко. Звідки ж витоки тої жорстокості, де її коріння, хто започаткував таку людиноненависницьку війну з інакомислячими? Відповідь на це питання стане відомою, коли ми ознайомимось із листом Леніна до Наркомюста Д. І. Курського. Ось хочби й з такою його настановою:

«Пропаганда или агитация или участие в организации и содействие организациям, действующие (пропаганда и агитация) в направлении помощи той части международной буржуазии, которая не признает равноправия приходящей на смену капитализма коммунистической системы... карается высшей мерой наказания, с заменой, в случаях смягчающих вину обстоятельств, лишением свободы или высылкой за границу».

Саме звідси взяла свій початок майбутня 58-ма стаття майбутнього Кримінального Кодексу. Саме звідси беруть свій початок репресії, саме звідси бере початок «высылка за пределы Украины».

Привезені в Лебедин протоколи засідань Президій сільвиконкомів розглядала вже Президія райвиконкому. Восени 1930 року в її склад входили: Вейсбейн, Бобров, Харченко, Карпуша, Рожківський, Манченкова, Ольховик, Козаченко, Маркін та Сердюк. Це члени. Кандидатами в члени були: Демінтьов, Федоренко (інспектор прибутків), Гайдабрус (інспектор бюджету), Кухаренко (інспектор соцвиху), Коваль (інспектор політогу), Дашковський (інспектор охорони здоров'я), Потебня (інспектор торгівлі), Сизов (районний зоотехнік), Фесенко (землевпорядник), Левицький (референт райпланбюро), Демченко (раймеліоратор) та Камчатний (інспектор держстраху).

Можливо, це ще й не всі члени та кандидати в члени Президії райвиконкому. В документах пізнішого часу зустрічаються й інші прізвища.

Каїнової роботи в Президії вистачало. Засідання йшло по кілька днів підряд. Так, розпочавши роботу 17 лютого 1930 року Президія закінчила своє засідання аж 21-го числа. На п'ятий день був прийнятий ось який документ:

ПРОТОКОЛ

Засідання Президії Лебединського районного

Виконавчого комітету від 17-18-19-29 та 21/11 1930 року

Мали присутність члени Президії ОВКу Славченко, Бобров, Шовкопляс, Павленко, Никоненко, Ходов, крім того представники ДПУ Гордінов та Пелещук, зав. райадмінвідділом Бабін

Головує Славченко

Секретар Бобров

Слухали: Розгляд та затвердження матеріалів сільрад про виселення та розкуркулення куркульських господарств.

Ухвалили: Вислати вкупі з сім'єю в концлагерь, цеб-то по першій групі такі господарства:

Рябущанська сільрада:

Семененко Андрій Антонович

Трескін Олексій Васильович

Підвезько Пилип Леонтійович

Червленівська сільрада:

Клюс Явтух Кузьмович

Боровеньська сільрада:

Щитина Омельян Федорович

Харченко Григорій Іванович

Шияновський Василь Григорович

Пристайлівська сільрада:

Плішивий Гаврило Федорович

Плішивий Олексій Юхимович

Вялков Гаврило Іванович

Вялков Петро Миколайович

Щербинкін Карпо Павлович

Вялков Дмитро Мусійович

Вялков Андрій Семенович

Будильська сільрада:

Стрільченко Явдоким Андрійович

Гудимівська сільрада:

Пищола Василь Сергійович

Калюжна Пріська Наумівна

Марченко Григорій Миколайович

Пищола Мартин Іванович

Зубко Іван Іванович

Веприцький Іван Сидорович

Влізьківська сільрада:

Влізько Василь Давидович

Козіка Іван Єрестович

Лебединська сільрада:

Тимченко Микола Іванович

Коростильових Семена та Якова Макаровичів

Бишкінська сільрада

Глобина Дмитра Івановича

Гарбузівська сільрада:

Чегринець Дмитро Федорович

Ярошенко Терентія Семеновича

Стеблянка Ялисея Олексійовича

Ярошенка Василя Митрофановича

Бобрівська сільрада:

Ходоров Степан Якимович

Михайліська сільрада:

Карпенко Максим Петрович

Кам'янська сільрада:

Лапоног Іван Іванович

Вислати до концтабору в купі з сім'єю по II-й категорії по

Лебединському району:

Рябущанська сільрада:

Стеблянко Мотря Антонівна

Корчан Сергій Іванович

Шульга Лука Остапович

Падалка Іван Наумович

Ємець Федір Степанович

Козловський Пилип Оксентійович (за виключенням старого діда 82 років та баби 75 років)

Курилівська сільрада:

Василенко Михайло Остапович

Василенко Терешко Михайлович

Червленівська сільрада:

Клюс Сергій Кузьмович

Журавка Федір Димидович

Черниш Максим Якович Клюс Юхим Іванович

Боровеньська сільрада:

Васильченко Лазар Григорович

Кущов Порфирій Васильович

Іванов Василь Петрович

Пономарьов Василь Прокопович

Пономарьов Кость Прокопович

Лихина Іван Федорович

Лихина Василь Федорович

Лихина Петро Федорович

Лихина Катерина Миколаївна

Лихина Микола Максимович

Кравченко Єгор Максимович

Ткачов Олексій Михайлович

Проценко Степан Васильович

Марченко Михайло Прохорович

Мащенко Трохим Федорович

Науменко Охтись Тимофійович

Васильченко Пилип Григорович

Пристайлівська сільрада:

Вялков Петро Олексійович

Вялков Іван Степанович

Вялкова Марія Мусійовна

Вялков Андрій Мусійович

Юхта Олександр Микитович

Будильська сільрада:

Лисовицький Спиридон Якович

Курганська сільрада:

Олійник Сергій Миколайович

Дук Олексій Миколайович

Касьянов Яків Федорович

Коваленко Андрій Павлович

Лебединська сільрада:

Чередніченко Прокіп Протасович

Гайдученко Іван Матвійович

Кривошей Мусій Іванович

Кривошей Павло Іванович

Хоруженко Антон Омельянович

Гайдученко Федір Матвійович

Олександрійська сільрада:

Жолдак Павло Панасович

Сильченко Леонід Михайлович

Бобрицька сільрада:

Лапоног Неофіт Петрович

Єфросинін Сергій Іванович

Єфросинін Василь Григорович

Скалозуб Іван Семенович

Піщанський Володимир Лукич

Рудкін Іван Йосипович

Перевязкін Тимофій Павлович

Бишкінська сільрада:

Токар Василь Якович

Гарбузівська сільрада:

Фурдило Іван Іванович

Туча Онисько Федорович

Туча Яким Матвійович

Ярошенко Михайло Пилипович

Дема Семен Павлович

Фурдило Петро Костянтинович

Голуб Михайло Іванович

Пушкар Самійло Васильович

Панченко Федот Якимович

Щитина Олексій Хомич

Горошко Федір Якович

Панченко Павло Матвійович

Панченко Трохим Семенович

Фурдило Петро Іванович

Бобрівська сільрада:

Бриль Федір Євграфович

Бриль Грицько Євграфович

Михайлівська сільрада:

Харченко Кость Михайлович

Харченко Павло Омелянович

Кам'янська сільрада:

Лапоног Хома Іванович

Лапоног Андрій Ялисейович

Лапоног Трохим Іванович

Лапоног Сергій Іванович

Лапоног Іларіон Іванович

Лапоног Філарет Миронович

Лапоног Трохим Антонович

Лапоног Панько Лукич

Хрін Василь Петрович

Розкуркулити по 111-й категорії:

Рябущанська сільрада:

Слинько Єгор Григорович

Стеблянко Панас Платонович

Балака Дем'ян Матвійович

Радченко Андрій Петрович

Шаповал Василь Маркович

Бондаренко Олександр Аркадійович

Башівникова Кулина Якимівна

Гетьман Андрій Платонович

Курилівська сільрада:

Залізний Антон Іванович

Гудимівська сільрада:

Марченкова Уляна Іванівна

Червленівська сільрада:

Горянінов Андрій Кіндратович

Дмитрієв Іван Олександрович

Гордієнко Назар Данилович

Рева Харитон Петрович

Дубина Федір Калістратович

Масько Борис Павлович

Черниш Іван Мусійович

Ященко Микола Васильович

Гордієнко Павло Якович

Людін Іван Петрович

Пилипенко Іван Радіонович

Пилипенко Олексій Радіонович

Котляренко Василь Іванович

Гордієнко Петро Григорович

Гордієнко Степан Петрович

Машин Михайло Якович

Гордієнко Олексій Федорович

Боровенська сільрада:

Маляревський Федір Михайлович

Шило Іван Петрович

Шило Іван Прокопович

Зубкова Наталка Артемівна

Лихина Петро Євменович

Петренко Мифодій Федорович

Чхайло Степан Максимович

Іванова Ганна Іванівна

Пристайлівська сільрада:

Вялков Іван Овсійович

Гадюкін Пилип Антонович

Будильська сільрада:

Скороходова Софія Петрівна

Клочко Марко Архипович

Гутник Петро Пимонович

Лісовицький Макар Якович

Рудь Демид Матвійович

Капуста Прокіп Іванович

Кучер Сава Степанович

Гребець Яків Іванович

Гудимівська сільрада:

Бандур Василь Максимович

Коваленко Василь Іванович

Веприцька Ганна Павлівна

Коваленко Яків Іванович

Білик Федір Микитович

Топчій Василь Семенович

Блідуха Пилип Панасович

Топчій Петро Микитович

Пищола Єфрем Григорович

Топчій Марія Андріївна

Топчій Мар'я Оксентійовна

Співак Грицько Олександрович

Топчій Павло Микитович

Бандур Андрій Іванович

Веприцький Ілько Сидорович

Пушкар Юхим Трохимович

Курганська сільрада:

Діденко Омелько Микитович

Спесивий Кузьма Васильович

Гресь Василь Миколайович

Пиза Трохим Миколайович

Коваленко Кіндрат Павлович

Влізьківська сільрада:

Рогоза Юхим Іванович

Данько Радіон Петрович

Влізьків Макар Денисович

Лебединська сільрада:

Коростіль Андрій Семенович

Андрієвська Олена Яківна

Гурнак Оксеня Олексіївна

Чередніченко Андріян Протасович

Гусак Павло Михайлович

Пустогвар Павло Остапович

Кривошей Прокіп Федотович

Олександрійська сільрада:

Корчменко Никанор Степанович

Шевченко Йосип Захарович

Бишкінська сільрада:

Вільховик Іван Тимофійович

Мельник Федір Іванович

Батютенко Платон Захарович

Корж Федір Володимирович

Корж Іван Іванович

Іващенко Іван Гуринович

Мельник Михайло Григорович

Коробов Дмитро Данилович

Коваленко Іван Данилович

Токар Василь Маркович

Жук Андрій Іванович

Ворожко Іван Никифорович

Корж Ілько Гнатович

Гарбузівська сільрада:

Панченко Петро Савич

Залізний Олексій Савич

Синиця Грицько Степанович

Голуб Михайло Никандрович

Мамай Іван Григорович

Дема Іван Мусійович

Туча Єгор Іванович

Бобрівська сільрада:

Цикало Тимофій Андрійович

Цикало Андрій Гаврилович

Михайлівська сільрада:

Цимбал Степан Семенович

Гніденко Семен Данилович

Протоколи... протоколи... протоколи... Десятки... сотні тисячі... Мало-Висторопська сільрада... Павленківська сільрада... Василівська сільрада... Списки... списки. І присуд: «Вислати до концлагеря по першій категорії», «вислати до концлагеря по другій категорії»... Сотні імен, сотні розтерзаних доль. Цими долями-трупами вистилалась дорога до «світлої мети», «до щасливого колгоспного життя».

Документи з місць та району надсилались в Суми. Там їх похапцем розглядала вже окружна Президія. Переглядаю протоколи №№ 34, 35, 38, 52, 53, 55, 56... Це робота комісії тільки за кілька місяців 1930 року.

Оголошенню не підлягає.

ПРОТОКОЛ №34

Засідання Президії Сумського окружного виконавчого комітету

з 22 по 24 лютого 1930 року.

ПРИСУТНІ з правом ухвального голосу:

члени Президії ОВК т. т. Дирьов, Струсінський, Масафєєв, Обозная.

з правом дорадчого голосу:

представники окрустанов т. т. Рейнштейн (нач. ОДПУ), Шрифтов (пом. окрпрокурора), Мащенко (голова окр. КНС), Рудов (завадмінвідділом), Нікулін (т. в. о. секретаря ОВКу).

Головує Дирьов, Секретар Нікулін

СЛУХАЛИ: Постанови загальних зборів земгромад, членів КНС, сільрад та Постанови Президії Лебединського РВК з 17-21 лютого 1930 року про розкуркулення куркульських господарств по сільрадах Лебединського р-ну. Доповідач - Нікулін.

УХВАЛИЛИ: Розглянувши Постанови загальних зборів земгромад та Постанови сільрад і Постанови Лебединського РВК з 17-21 лютого 1930 року у справі розкуркулення та виселення куркульських господарств по сільрадах Лебединського району Президія ОВК у підтвердження та зміну Постанов ОВК ухвалює:

Розкуркулити та виселити за межі округи такі господарства:

По Рябущанській сільраді...

По Чернелівській сільраді...

По Боровенській сільраді...

І так по всіх сільрадах району: Курилівській, Пристайлівській, Будильській, Гудимівській, Курганській, Влізьківській, Лебединській, Олександрівській, Мало-Висторопській, Гарбузівській, Бобрівській, Михайлівській, Кам'янській... Сотні і сотні розтоптаних життів.

Такий же протокол від 8 березня 1930 року.

В членах Президії - Маслов, Обозна, Новікова, Тарабаненко та кандидати в члени Президії Сідоренко (ОКНС), Шрифтов (прокуратура), Фісун (Голова Хотинського РВК) та Нікулін (т, в. о. секретаря Президії ОВКу).

Головує - Маслов, секретарює Нікулін.

Тут списки висланих в концтабори по Сіробабинській, Груньській, Марківській, Радянській, Печищанській, Валіївській, Гринцевській, Голубівській, Луциківській, Дмитрівській, Василівській, Ворожбянській, Велико-Висторопській та Зелено-Рощанській сільрадах.

І знову сотні... сотні.., сотні розтерзаних доль.

Протокол № 45 - списки розкуркулених із Зелено-Рощинської, Межиріцької та Велико-Висторопської сільрад.

Протокол № 48 - Вільшанська, Пушкарська, Велико-Висторопська та Мало-Висторопська сільради.

В протоколі № 56 від 12 березня 1930 року перераховується близько двох десятків сільрад. Тож членам та кандидатам було не до персонального розбору. Тому й голосували не за кожного зокрема, а за список.

Ми згадали лише кілька документів 1930 року. Фактично ж депортація селян ішла безперервно з 1929 по 1934 рік включно. І хоч в таємному (травень 1933 р.) листі Сталіна-Молотова, адресованому в партійні організації, суди, прокуратури та органи ДПУ, і висловлювалась тривога за «вакханалію» в арештах, та була вона не чим іншим, як фарисейством. Великі вожді просто в черговий раз зволили пустити туману в людські очі:

«У ЦК і Раднарком надійшли сигнали про те, що безладні масові арешти в селі все ще тривають. Такі арешти провадяться головами колгоспів, головами сільрад і секретарями партосередків, районними і крайовими працівниками; арештовує кожен, кому заманеться, і хто, суворо кажучи, не має права арештовувати. Не дивно, що в цій вакханалії арештів органи, справді наділені правами арештовувати, в тому числі органи ОДПУ і особливо міліція, втрачають всяке чуття поміркованості і часто здійснюють необґрунтовані арешти, діючи за правилом: «Спочатку арештуй, а потім веди розслідування».

Реверанс з туманом вдався, але репресії не припинялися, а, навіть, ще більше заохочувалися. І тільки в травневому декреті, підписаному Сталіним та Молотовим, оголошувалось про зменшення плану розкуркулення і виселення в концтабори - до 12 тисяч сімей на рік. Річний же план на 1933 рік становив 100000 сімей.

Це по Союзу. План із вуст вождя. А скільки було насправді? В 1933 році Сталін назвав цифру - 15 мільйонів куркульських господарств, які «одійшли в минуле». Скільки з цих мільйонів становили селяни України - сказати важко. Знаємо тільки одне - плани ми уміємо перевиконувати. Із розповідей репресованих дізнаємось, що «на Уралі, на архангельських лісоповалах, на шахтах Кузбасу, у руднях Сибіру «був переважно наш брат».

(Борис Ткаченко "Під чорним тавром")

< Попередня		Наступна >