У 1932-1933 роках в Україні дозрів добрий урожай. Але з селянських обійсть було вивезено, виметено все до зернини і продано за кордон за 42 млн. 200 тисяч доларів. У результаті 8 мільйонів українців вимерло з голоду (за іншими даними - близько 10 мільйонів). Найближчий порадник Сталіна Лазар Каганович був призначений до керівництва сільськогосподарськими справами України. Спільно з Молотовим він організував політичні відділи, які терором і голодом здійснювали насильницьку колективізацію. Більшовицькі загони, в складі яких в Україну було направлено 112 тисяч осіб, вчиняли страшні тортури, розстріли. До них приєднувалися й місцеві "активісти". Члени українського уряду Григорій Петровський, Віктор Чубар та Микола Скрипник намагалися переконати московську верхівку в тому, що на Україні чиняться злочини. Центральний Комітет у відповідь звинуватив їх у саботажництві. Після цього М.Скрипник покінчив життя самогубством.

Про голодомор в Україні знали за рубежем через власні дипломатичні представництва в СРСР. У Європі і за океаном було створено комітети допомоги голодуючим, розіслані звернення до Ліги Націй. Радянський уряд відкинув пропозиції допомоги з-за кордону, стверджуючи, що інформацію про голод навмисно поширюють вороги Країни Рад.

Хочу розповісти про голод у моєму рідному селі Бірки Зіньківського району. Лише в ньому вимерло з голоду понад дві тисячі селян. Моя рідна тітка Лукія Дудка купила в Зінькові на ринку макухи. Йдучи пішки в Бірки через Троянівку, напилася води з річки Грунь-Ташань - та й лишилася лежати на березі... У Бірках люди вмирали з голоду цілими сім'ями. А "активісти" вимітали все, що потрапляло їм до рук. Буряки, картоплю, моркву, квасолю - все виносили на підводи, які вервечкою їхали через село. Особливо відзначилися комсомольці Галактіон Цюпа, Ананій Романко, Іван Нос та деякі інші. Вони шастали по подвір'ях, горищах, печах, на задвірках. Вони ж "прославились" ще до цього, коли "розкуркулювали" селян. У сусідньому селі Сулими було "розкуркулено" кожну другу селянську родину.

Ще приклад. Закінчилася Друга світова війна. В наш колгосп ім. Малиновського, як і в інші села, райвиконком з райкомом партії прислали уповноважених. Це ті люди, які "допомагали" орати, сіяти й збирати врожай. Особливо запам'ятався мені один з них, бувалий моряк, без правої руки, зростом мало не два метри. Страшний був той уповноважений. Він ганявся за вдовами, які, впоравши своє обійстя та нагодувавши дітей, поспішали на роботу. Люди працювали літньої пори по 16 годин. А цей бузувір горлав: "Вы должны кушать, как на производстве, один час и не более". Під вечір викликав у контору колгоспу, погрожуючи відправкою в міліцію, зіньківську катівню. Сталінський режим у 1946-1947 роках знову повернувся до випробуваних методів... Більшовицька влада упокорювала Україну голодом і репресіями.

Г-та "Зоря Полтавщини"

14 травня 2003 р.