Олександр Ковальчук. Рівне - 2006.Рівне, 23 листопада 2006 ( RadioSvoboda.Ua) - Із 18-річного віку зазнав переслідувань за віру уродженець Рівненщини, нині громадянин США Олександр Ковальчук. Сьогодні він прибув до Рівного, щоб нагадати землякам про репресії комуністичного режиму.

Kovalchuk_Oleksandr
Олександр Ковальчук. Рівне - 2006.
(© RadioSvoboda.Ua)
Після в'язниці. 1963 рік.
Після в'язниці. 1963 рік.
(© RadioSvoboda.Ua)

Уродженець села Береги Млинівського району Сашко Ковальчук був напівсиротою в багатодітного батька, але тягнувся до наук. Читати навчився ще до школи по Біблії, яку подарував йому набожний односелець. Тож коли у 1939-му прийшла радянська влада, все його єство спротивилося новим порядкам, особливо войовничому атеїзмові.

Уперше його заарештували під час навчання у Львівському технікумі легкої промисловості. Рідні не знали, куди подівся Олександр. Саратовські слідчі, котрі примушували зректися Бога, влаштували йому «допит Карбишева», згадує Ковальчук: «Роззули мене, босого на сніг вивели в мороз 30 градусів, питають: "Бог гріє?" - кажу: "Гріє!" - і більш не говорив із ними. Потім закопали мене всього в сніг, зробили трубку, через неї кричать: "Бог гріє?" - кажу: "Гріє!" І все. Вони бачать, що я не відмовлюся…»

Від допитів та сидіння у підземній камері, де не можна було навіть спертися об стіну, у в'язня розпочалося запалення мозку. Дивним чином операція під скальпелем хірурга-початківця завершилася вдало. У той час, коли з в'язниці за добу виносили тіла 30-40 померлих від голоду і тортур в'язнів, Олександр вижив. Каже, що тільки завдяки вірі. А в 1950-му потрапив під амністію, одружився, став працювати механіком на Дубенській трикотажній фабриці. За технічне вдосконалення верстатів отримав навіть премію з Москви, згодом у Рівному відкрив своє трикотажне ательє.

А в 1961-му підтримав клопотання про проведення Всесоюзного з'їзду євангельських християн-баптистів. І знову - утиски, погрози, фальшиві звинувачення у привласненні державних коштів… Чергове ув'язнення завершилося травмами, які лікарі вважали несумісними з життям.

«Коли вони мене били, засаджували голову в унітаз, щоб не крикнув. Розчавили жовчний міхур - я став стікати кров'ю… Дружині дали телеграму, що я помру, бо рак останньої стадії…», - розповідає Ковальчук.

Kovalchuk_zavod
Механік Дубенської трикотажної фабрики.
(© RadioSvoboda.Ua)

Божим провидінням вважає він те, що вижив - адже на прохання дружини, яка дала телеграму Хрущову і Брежнєву, йому дозволили… померти поза в'язницею. У Рівненському госпіталі, а потім в Одеському санаторії, здавалося б, безнадійний хворий одужав. А згодом написав відкритого листа керівництву Радянського Союзу з описами своїх тортур і вимогою припинити переслідування віруючих усіх конфесій. Через рідних, котрі мешкали в Польщі, лист потрапив за кордон, був оприлюднений шістьмастами радіостанціями та дійшов до ООН.

«Я писав їм: "Молю Бога, щоб він пом'якшив ваше серце. Ми не вороги ваші - ми тільки не любимо гріх, беззаконня і зло…" Цей лист мене врятував від смерті…», - вважає Ковальчук.

За Олександром Ковальчуком встановили стеження і кілька разів арештовували, але за долею дисидента вже стежив світ. Поспілкуватися з ним прибули журналісти, астронавти слали вітальні телеграми…

Усе ж згодом КДБ намагалося запроторити його до психлікарні. У 1970-му він утік прямо з кабінету лікаря й опинився у Сухумі. Зажив там слави одного з кращих майстрів трикотажної справи - лагодив нові японські машини, з якими не могли вправитися інженери.

А коли у 1988-му дав телеграмі Горбачову і Бушеві, йому дозволили разом з дружиною відправитися до США на побачення з сестрою, котра опинилася там після визволення з німецьких таборів. Там вдалося побачитися і з американським президентом.

Тільки у 1994 році Олександр Ковальчук отримав посвідчення реабілітованого. Уже 10 років мешкає в Лос-Анджелесі. Побачившись із земляками, він не приховував задоволення і здивування - нині у рідному краї без засторог можна говорити про свою віру і навіть проповідувати.

Валентина Одарченк

Джерело

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ