ДО ПИТАННЯ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ.

ЧОМУ БУВ ГОЛОД В УКРАЇХНІ В 20-х і 40-х РОКАХ ХХ ст?

(Прелюдія до голодомору 30-х років)

28 листопада 2009 року у Львові перепоховано залишки понад 600 осіб жертв голоду, який спричинила окупаційна совєтська влада в Україні після ІІ світової війни, зокрема на Східних землях, забираючи у колгоспників збіжжя, щоб продати його по низьких цінах за кордон. На Західних землях, де ще повсюдної колективізації не було, господарча ситуація була корисніша, тому сюди зголоднілі люди зі Східних областей йшли шукати хліба. І хоч на польсько-совєтському кордоні з 1939 року поґранотряди НКВД завертали , стріляли, а тим, які поверталися забирали роздобутий хліб а людей розстрілювали або арештовували і судили. Така власне трагедія сталася у Львові

1945 року. Людей, які прибули до Львова в пошуках хліба НКВД арештувало і розстріляло, інші померли з голоду на вулицях - жінки і діти. Їх поховано було в спільній могилі на залізничній станції Підзамче. В 2005 році випадково поховання було розкрито і по довгих дослідженнях тепер перепоховано за християнським звичаєм на Личаківському цвинтарі при участі священства УГКЦ. РМК Православної церкви. та представників ОДА і громадських організацій..

Н.С. Хрущов в 1956 році говорив, що в часі голоду в Україні в сорокових роках ХХ ст. доходило до канібалізму, а мимо цього Москва продавала український хліб за кордон (а)

Голод в Україні після ІІ світової війни не був окремим випадком, а лише однією з ланок злочину проти України, доконаного совєтською владою, і початок його знаходиться в початку большовицької революції і окупації України в 1917 році.

Перша світова війна прокотилася тяжким тараном через Україну, фронти переорали снарядами і грабунком нашу землю і людей. На російських землях властиво воєнних дій не було, як і в азійській частині. Але сама війна однак не довела Україну до голоду Чому ж тоді був голод після війни?

Як відомо, 4 (13) грудня 1017 року Совнарком Росії в своєму Маніфесті заявив, що "визнає Народну Українську республіку, її право зовсім відокремитися від Росії або вступити в договір з Російською республікою про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними. Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, визнається нами, Радою Народних Комісарів, зараз же, без обмежень і безумовно". Але одночасно Москва ставила вимоги перед Україною, якими властиво перекреслювала визнання УНР, і вислала на Україну банди "рабочих і селян" під командою полк. Муравйова.

З ініцітиви большовицької фракції 3 грудня в Києві зібрався Всеукраїнський з"їзд рад. Однак зор"єтквавшись, що большовицькі делегати опинились в абсолютній меншості (4%) вони покинули з"їзд і побігли до Харкова, під опіку загонів В.Антонова-Овсієнка і "Союза спасєнія отєчєства", всього біля 70 осіб, де відбули окремий з"їзд, на якому було створено т.зв. ЦВК (центральний виконавчий комітет), якому доручено "...негайно поширити на території Української Республіки всі декрети і розпорядження робітничо-селянського уряду федерації, які мають для всієї федерації значення". ("Донєцкій пролєтарій" - 14 грудня 1917 р.). Все це діялось поки в рамках Української Народної Республіки. Повстала ситуація двовладдя: УЦР УНР і ЦВК. Ленін негайно поспішив визнати "радянський уряд" УНР (Цю назву "УНР" Москва утримувала для обману народу до 1919 року, коли її було замінено на УСРР). Ухвала того харківського "з"їзду" про входження України до складу Російської федерації і поширення на території України декретів РФ дало В.Леніну "юридичну" основу доконати військової інтервенції на Україну. і грабувати наш народ. Бо на теренах Росії, де війна не прокотилася, з приходом до влади большовиків, запанував голод, а на Україні за підрахунками того ж В.Леніна, під кінець 1917 року мало бути близько 500 мілн. пудів хлібних лишків (приблизно 758 тисяч тон) (Лєнінскій сборнік, ХVIII, стор. 83). Як він, Ленін, долучився до цього?

20 грудня 1917 року В.Ленін призначає Ґ.Орджонікідзе надзвичайним комісаром району Україна, (!?) який в січні і лютому 1918 року їздив в "район" Україна до Харкова, Катеринослава, Одеси, Миколаїва, Херсона, Полтави. І вже 3 лютого 1918 року В.Ленін пише Орджонікідзе: "Від душі дякую за енергійні заходи в продовольчій справі. Продовжуйте, ради бога, з усієї сили добувати продовольство, організувати спішно збір і зсипку хліба, щоб встигти налагодити постачання до бездоріжжя". (В.І. Ленін, твори, т. 35, стор.267). А було за що дякувавти "комісару району Україна". Він наказав щоб міста в Херсонській області не робили запасів продовольства більше, ніж на два тижні (Ґ. Ордж., Путь большєвіка, стор. 158).

В грудні 1917 року і січні 1918 року тільки в Ізюмському повіті було пограбовано і відправлено в Росію 740 000 пудів зерна ("Продовольствєнноє дєло", № 34/1918).

23 січня 1918 року нарком по продовольству повідомляв В.Леніна, що з полтавської області на 18 січня відправлено до Петрограду 30 вагонів пшениці, в Москву 30 вагонів пшеничного і житнього борошна і по 20 вагонів в Новгородську, Смоленську і Владімірську губерні. (ЦДАЖР СССР. Ф. 130, оп .2, спр. 711, арк. 8).

18 січня 1918 року з Чернігівщини відправлено до Петрограда і Зах.фронту 140 вагонів цукру (ЦДАРА, .ф.1. спр 54, арк. 104).

З 18 лютого по 9 березня 1918 року тільки з Херсонської губерні до Росії вивезено 1090 вагонів хліба (ЦДАЖР СССР, ф. 130, оп. 2, спр. 712, арк. 54).

Дуже важливу статистику про вивезення хліба з України в Росію знаходимо в телеграфних повідомленнях комісара Харківського залізничного вузла: 19 лютого відправлено 2 поїзди, 20-го - 2 поїзди, 21-го - 2поїзди, 22-го - 7 поїздів, 23-го - 3 поїзди, 24-го - 3 поїзди, 26-го - 2 поїзди, в составі 75 вагонів, 28-го - 30 вагонів продовольчих вантажів у Московську, 50 вагонів у Петроградську і 154 вагони у північні губернії. 1 березня 1918 року для північних губерній відправлено 40 вагонів, до Москви 23 вагани борошна, вагон крупів і вагон консервів (ЦДАЖР СССР, ф. 130, оп. 2, спр.712, арк.11,14,30,31,35).

Насильна реквізиція продовольства в Україні для Росії швидко довела до впровадження в Україні карткової системи у містах. Початково на працюючого фізично норма була півтора фунта хліба, на всіх інших по одному фунту. Отже за два місяці реквізиції в Україні, де мало бути "500 млн. хлібних залишків", розпочався голод.

Для реквізиції у селян хліба були створені спеціальні військові загони, переважно із "рабочих і матросов братской России». Перший такий продотряд вирушив із Харкова вже 16 грудня 1917 року в райони Сумщини На початку 1918 року в реквізиції хліба большовики мусили застосовувати зброю. Збройні сутички розпочались поблизу Донбасу і великих промислових міст.

Що важливо наголосити: перше, - реквізиція-грабунок хліба в Україні відбувався на наказ голови раднаркому Російської Федерації В.І.Леніна і Й.В.Сталін мав в тридцятих роках доброго вчителя і тільки вдосконалив систему організації голодомору в Україні

Друге, - викачка хліба з України відбувалась в цей перший період в часі, коли Совєтська Росія визнавала де юре Україну - УНР, незалежною державою. Денонсацію визнання УНР Совєтською Росією доконала щойно 24 грудня 1918 року.

В двадцяті роки ХХ ст. Україна (УСРР) увійшла пограбована, окрадена, що довело до голоду скрізь де проживало українське населення.

Грабіж України Росією в 20-х роках ХХ ст. охопив також реквізицію церковного майна. Україну пограбовано з тисячолітнього доробку генія нашого народу. За декретом В.І.Леніна з 1918 і 1922 років. про т.зв. секуралізацію і реквізицію церковного майна, в Україні пограбовано і продано за границю церковних цінностей на суму 8-м (вісім) міль'ярдів ам. дол. (В. Самохвалов. КПбУ в боротьбі за відбудову народного господарства в 1921-1925 р.р.). Нас ограблено з нашої історичної пам'яті, нашої культури духовної і матеріальної. А цього на жодні гроші годі оцінити. І додаймо, що це діялось, коли УСРР де юре не входила до складу СССР, якого ще формально не існувало.

Скажімо нарешті собі і світові історичну правду, бо такого світ не знав ще.

Організовані голодомори совєтською окупаційною владою з одночасним терором нанесли Україні, окрім фізично-кількісного знищення населення, ще великі втрати: знищено нашу національну інтелектуальну еліту і найздоровшу верству народу - працьовите селянство. З цього нещастя довго ще будемо лікуватись.

На сьогодні дослідники ствердили вже понад два мільйони імен замучених голодом в тридцятих роках ХХ ст. В одному з віднайдених документів в архівах Чернігівської області, в графі: причина смерті, написано: українець.

************

Примітки

а) На зустрічі делегації Президії ЦК КПРС і членів ПолітБюра КЦ Польської Об"єднаної Робітничої Партії, яка відбулася 19 жовтня 1956 року в Варшаві, Хрущов репостуючи В.Ґомулці, так стверджував дружбу Москви до Польщи::

"Я міг би вручити вам, дорогий тов. Ґомулка, список осіб, що впали жертвою канібалізму в 1946-47 роках в часі голоду в Українs, а в тім часі ми давали вам збіжжя , давали вам не його надлишки, а відривали його від живого тіла нашого народу. Ось який наш стосунок до Польщі."

(...) "Радянський Союз помагав і помагає Польщі. В 1946 році був голод в Україні, був канібалізм (запитайте Ванду Васілєвську), а ми доставляли вам збіжжя"

8.02.1946 рокуц в Москві подписано радянсько-польську умоау про доставу Польщі 200 000 (двісті тисяч) тон зерна. І вже 9.02.1946 року до Польщі (до Перемишля) прибув перший транспорт українського зерна. Друга угода про доставку Польщі 100 000 (сто тисяч) тон зерна була підпеисана 12.10.1946 року. Це лише до Польщі, а Москва "обдаровувала" нашим хлібом навіть буржуазні країни.

Наведений текст подається за Записками (нотатки), які робив І.Дзєржинський, син Ф. Дзєржинського, який на згадані зустрічі в Варшаві був перекладачом зі сторони московської делегаці і які опублікував московський історик проф. Алєксандр Орєхов в науковому часописі Інституту Слов"янознавства РАН "Слов"янський Альманах 2007". Москва 2008, с.460-509. Оригінал "Записки" знаходиться в Актах Н.С.Хрущова Рос.Держ.Архіву Новітньої Історії.

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ