Феномен людського життя не має вартісного вираження. І все ж практика вдається до таких окреслень. Відповідну суму Англія виплатила Індії за знищення індійців, уряд США задовольнив позов індійців за геноцид їхніх предків. За душі «голокосту» Німеччина вже компенсувала Ізраїлеві астрономічну суму - понад 100 мільярдів німецьких марок, і виплати продовжуються.

Російська Федерація оголосила себе правонаступницею Совєтського Союзу. Отже, узяла на себе відповідальність за злочини большевизму. А тому Росія має виплатити Україні відповідні компенсації за геноцид. Саме це питання ставить на сторінках книжки, що готується до друку, багатолітній політв'язень совєтських концтаборів Іван ГУБКА. Книжка має красномовну назву - «Крах більшовицької імперії». Сподіваємося уривок з цієї книжки зацікавить і читачів часопису «За вільну Україну».

Розстріл без слідства та суду

Борги Росії (совєтського періоду) перед Україною є настільки великі, що Росія неспроможна (навіть якби захотіла) виплатити їх цілком. По-різному їх можна вимірювати: у грошових одиницях, матеріальних цінностях, людській праці, але однозначно одне: за них треба вимагати компенсації. Однак є і те, що не можна ні компенсувати, ні спокутувати ніколи. Це - людські життя. Це - масове винищення українського народу, про що вже багато сказано й написано. Тому не будемо вдаватися до публіцистики, а звернемося до мови документів. Вони є юридичним звинуваченням і теперішній Росії, оскільки та назвала себе правонаступницею Совєтської імперії.

Отож загляньмо до архівів... Вбивали тільки за те, що людина почувалася українцем. То красномовно підтверджує, для прикладу «Общий список самостийных националистов ОУН, подлежащих уничтожению партизанским отрядом Чениги». Зауважте, йдеться про «відстріл» людей, ніби звірів, без слідства й суду, лише аби виконати вказівку «вождя усіх народів і часів», який навчав: «Нет человека, нет проблемы».

«1. Список националистов С. Мартьяновка, 17 км север. Сарн. Шкодич Савва Демьянович, Гнатюк Терентий Титович, Табар Иван Филиппович, Табар Елена Лукьяновна».

Цей перший список виявився найкоротшим, тому подаю його повністю.

З усіх інших Списків цього терену називаю лише села і загальну кількість осіб, визначених до страти.

2. Село Бережки - 23 особи

3. с. Любиновичі - 25.

4. с. Глушиця-8.

5. с. Карашин - 8.

6. с. Озери - 6.

7. с. Нівецьк - 11.

8. с. Орвяниця - 38.

9. с. Карпиловка - 12.

10. с. Белятичі - 33.

Ось як винищували цвіт української нації, а дехто ще й сьогодні полюбляє говорити, що не треба ворушити минулого!..

Станом на 20 червня 1945 року в західних областях України діяло 56 спецгруп із загальною кількістю учасників 1783 особи. Мимоволі може виникнути запитання: а хто ж оцим упирам давав право так знущатися над невинним народом? Звісно, ніхто. Вони присвоїли його собі ще "на зорі" совєтської влади.

Архіви нам свідчать: 9 березня 1922 року Політбюро прийняло постанову про розширення прав ҐПУ (начебто в них було мало прав). На цьому засіданні відповідно до протоколу були присутні П. Каменєв, В. Молотов, Й. Сталін та Л. Троцький. 7 квітня 1922р. Політбюро підтвердило ці повноваження ҐПУ, а юридичне оформлення було доручено М. Каменєву, Д. Курському, М. Криленку, Й. Уншліхту; в засіданні брали участь В. Ленін, П. Каменєв, Й Сталін та М. Калінін. Ось хто «породив» страшні совєтські примусові органи, а 24 травня 1922 р. ВЦВК затвердив положення про НКВС РСФСР. Це був перший офіційний акт, який юридично затвердив структуру безконтрольного, репресивного карального апарату з необмеженими правами і без несення за вчинене відповідальності.

Тут не буду подавати дані про ту страшну масакру, яку вчинили в 1941 році московсько-совєтські комуністи в тюрмах України, утікаючи від тих, з ким підписали «Пакт Молотова-Ріббентропа». Але подам витяг із звіту, що характеризує самих виконавців.

У звіті начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області лейтенанта державної безпеки Лермана говориться, що при відступі совєтських військ у 1941 р. у львівських тюрмах №1, 2, 4 розстріляли 1808 в'язнів. Крім того, у містах Самборі і Стрию - 1101 особу... А далі процитуємо самого Лермана: «... отсутствуют данные по тюрме №3 г. Золочева ввиду того, что туда командирован т. Арсеев, который в данное время заканчивает там работу. Связь со Золочевым отсутствует». Як бачимо, вбивство людей «без слідства і суду, для московських комуністів-визволителів» називалося «работой». Можливо, цей Арсєєв, руки якого по лікті у крові невинних жертв, і донині ходить поміж нами й отримує пенсію як «защітнік Родіни», а ми не хочемо згадувати минуле. Далі у звіті є цікава приписка: «По всем тюрмам западных областей УССР только личный состав тюрем приводил приговоры в исполнение и никакой помощи со стороны НКГБ не было оказано». Мабуть, не треба нагадувати, що такі злочини не підлягають реченцю давності і виконавці повинні не тільки відповідати, як сказано в Біблії «око за око, зуб за зуб», а й відшкодувати як моральну, так і матеріальну шкоду. Важко вчинене тоталітарною комуністичною системою назвати навіть злочином, бо скоєне нею більше, ніж злочин - вона винищувала цілі народи, а пізніше це «скромно» визнавалось помилкою і несправедливістю. Пропоную читачам ще такий документ:

Довідка

Львівського обкому КП(б)У про акції українського націоналістич­ного підпілля і виселення сімей членів ОУН-УПА у відповідь на це -квітень 1949 р.

«... 4. 15-го марта в селе Мальчицы Ивано-Франковского района убит местный житель Павлов. В ответ на бандпроявление 20 апреля 1949 г. выселены 3 семьи на 14 человек.

8. 28 марта в г. Яворове ранен председатель колхоза Тындик С. И. В ответ на бандпроявление 20 апреля 1949 г. виселено 8 семей на 28 человек.

20. 3 апреля в селе Рогизно Яворского района убит председатель колхоза Збуровец. В ответ на бандпроявление оформляется на выселение 8 семей.

28. В ночь на 2-е мая между селами Шкло и Новый Язув подорван один столб высоковольтной электролинии. В ответ на бандпроявление выселено 6 семей.

31. В ночь на 9 мая в районе села Любешки Бобрского района спилены 2 столба телефонной линии связи. В качестве ответных мер оформлено на выселение 4 семьи».

Хочу звернути увагу на ще один аспект. Мабуть, читач вже зауважив, що звіти подавала наша «доблесна Комуністична партія», яка в довідці вказує виконавця - силову структуру НКВД. А хіба ж Компартія ні при чому? Ні, це одна зграя кривавих злочинців і покарання за вчинені злочини повинні отримати всі по заслузі. Свої злочини московські комуністи чинили таємно, усі архівні документи мають позначку «совершенно секретно». А ще патякали, що Комуністична партія діє в інтересах народу, а так глибоко і секретно ховали свої «добрі справи». Вони застосовували тактику «тримай злодія»: самі нашкодять, а тоді шукають винних. Як безбожники вони не знали Білії, а там сказано (від Луки, VIII. 17.): «немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що не пізнається і не вийде наяв».

Каторга, якої не знав світ

З приходом «золотого» вересня 1939 р. ці органи «спромоглися» уже до 25 січня 1940 р. сформувати списки неблагонадійних. Тільки із Західної України для депортації було визначено 17807 сімей або 95193 особи, і це совєтською владою - «найгуманнішою у світі» -було здійснено.

У жовтні 1947 р. з України депортовано 26332 родин, 77791 член сімей, які були вивезені 44 залізними ешелонами. Чи не цікаво, куди ж завезли наших українців большевицько-московські нелюди?

Ось адреси:

1. Алтайський край - 4085 особи.

2. Архангельська обл. - 12309.

3. Вологодська обл. - 4816.

4. Горьковська обл. - 901.

5. Іркутська обл. - 2370.

6. Комі АССР-9035.

7. Красноярський край - 1459.

8. Марійська АССР - 5831

9. Молотовська обл. - 1542.

10. Новосибірська обл. - 21840.

11. Омська обл. - 1278.

12. Свердловська обл. - 8186.

13. Челябінська обл. - 583.

14. Якутська АССР - 3523.

Разом: 77.710 осіб

На основі архівних матеріалів ознайомимося з інформацією про життя українських переселенців у місцях заслання. Не всі про це знають, дехто думає, що то була звичайна зміна місця проживання, але це зовсім не так. Подаємо мовою оригіналу:

«... переданы для трудового использования предприятиям Наркомлеса 33927 чел., ЦОЛЕСА НКПС - 9816 чел., Наркомцветмета - 7184 чел., Лесным лагерям НКВД - 21375 чел. ...снабжение поставлено неудовлетворительно. Особенно плохо по жирам, овощам. Запасы в отдаленных районах не создаются, даже хлеб, соль, масло завозятся с перебоями.

Архангельская область

В Няндояском районе (спецпоселок Сухона) спецпереселенцы не только в общих бараках, но и в бывших сушилках, кладовых и т. п. и средняя норма жилплощади на человека составляет не более 1,9 кв. метра.

Свердловская область

В Ревдинском районе в спецпоселках Уралстрой норма жилплощади едва достигает 1,8 кв. метра.

В Ивдельском районе (трест Уралруда) бараки без окон, крыши протекают, норма полезной площади 1,2 кв. метра.

Красноярский край

В Черемушкинской мехбазе в 3-х поселках, где проживает 957 человек, установлены сплошные нары. Отсутсвуют столы, табуретки, пищу принимают, сидя на нарах. Двойных рам бараки не имеют. Дверь открывается на улицу (нет тамбуров), помещения не освещаются якобы из-за отсутствия ламп.

Свердловская область

В спецпоселке Крутихинского, Курьинского мехлеспункта вместо 18 учителей имеется 2...

Марийская АССР

Дети 6 поселков (из 14 вовсе не охвачены школами из-за отсутствия школьных помещений.

Цікаво, мабуть, дізнатись, скільки ж «заробляли» наші земляки, адже їм доводилось виконувати найтяжчу роботу в шкідливих умовах з низькою оплатою праці. Наведу декілька прикладів:

1. У Красноярському краї на Тюбільській мехбазі денний заробіток не перевищував 1,50 - 2 крб.

2. Омська область. У спецпоселенні «Белый Яр» бригада чисельністю 31 особа на відвантаженні дров заробила по 81 коп.

Подібних прикладів можна навести чимало, і вони свідчать, що політична система обрала шлях винищення української нації. Ця спроба не була несподіваною і голодомори 1924, 1932, 1947 років свідчать про такі наміри.

Скільки нам винна Росія?

На сьогоднішній день уже відкриті архіви совєтсько-московської імперії, щоправда, не повністю. Страхіття їхніх дій досліджуватиме не одне покоління і ми, очевидці тих злочинців, хочемо застерегти, що ця Імперія зла, побудована на брехні, зоставила після себе брех­ливі архіви, і дослідникам треба з надзвичайною обережністю та об'єктивністю вивчати ці матеріали, вірячи, що зло буде переможене.

У статті 9 Міжнародного пакту «Про громадські і політичні права» записано: «Кожен, хто був жертвою незаконного арешту або утримання під вартою, має право на компенсацію, володіючи позивною силою». Нині, пишучи ці звинувачення, усвідомлюю, що нині Московія не буде реагувати на наші заяви та й наш уряд не спімнеться за своє, але я глибоко переконаний, що в майбутньому вона розрахується повністю.

Сьогодні, через десятиліття, не враховуючи військові контрибуції, Англія виплачує кругленьку суму Індії, уряд США задовольняє позов індійців за їхнє масове винищення. Німеччина виплачує відшкодування за «рабську працю» «остарбайтерів», тож Московія, щоб увійти в сім'ю європейських, та й не тільки європейських народів, повинна народам, яких вона масово винищувала, сплатити відшкодування за моральні, матеріальні та інші збитки.

Проведене мною дослідження не порушує питання винищення українців як у Російській, так і в Московській імперії до 1939 року, не враховує голодомори 1924, 1931 - 1932, 1947 років, я лише розгляну частину скоєного московськими окупантами в 1939 - 1990 роках, не беручи до уваги період німецької окупації 1941 - 1944 pp.

Репресії 1939 - 1990 років:

1. З України, переважно Західної, депортовано за 1939 - 1941 pp. майже 400 тисяч сімей, або мільйон 80 тисяч осіб, а саме:

10 лютого 1940 р. виселено за межі України 220 тис. осіб,

13 квітня 1940 р. - 320 тис.,

червень - липень 1940 р. - 240 тис.,

кінець 1940 р. - 300 тис.

Разом - 1 млн. 80 тис. осіб.

2. Розстріляно за політичними мотивами в 1939 - 1940 pp. 18121 осіб.

3. Арештовано за політичними мотивами в 1939 - 1940 pp. 23248 осіб.

Репресії 1944-1990 років:

1. Розстріляно за політичними мотивами 151599 осіб

2. Арештовано за політичними мотивами 187840 осіб.

4. Виселено (депортовано) за політичними мотивами 329400 осіб.

Умови праці:

1. Людина не мала права на відпочинок, за винятком офіційно дозволених 4 днів на місяць, які адміністрація концтаборів використовувала на свій погляд.

2. Заздалегіть визначені специфіка й умови праці та місця проживання, без права вибору.

3. Місця примусового проживання віддалені від Батьківщини на тисячі кілометрів, а для засуджених - без права на побачення.

4. Жорстокі, несприятливі умови проживання і жахливі, шкідливі умови праці (навіть за большевиках за «вредность» доплачували 60 відсотків зарплати).

5. Більшість політично репресованих працювала в місцях, де вільна людина відмовлялася працювати: у північних регіонах належалася доплата до зарплати, так звані коефіцієнти, «північні», але вони їх не отримували.

6. Адміністрація концтаборів за екстремальні умови отримувала 25 відсотків доплати до зарплати, яку називали «за боюсь».

Політично-репресовані - в'язні концтаборів - та депортовані працювали в шахтах на видобутку вугілля, різних руд, золота, ура­ну, будували заводи і фабрики, прокладали дороги - скрізь було шкідливе виробництво, жахливі умови праці й екстремальні кліматичні умови. Ці знедолені працювали на мідних рудниках Джезказгану: вугільних шахтах Казахстану, Комі АССР (Воркута, Інта): на видобутку й виробництві кольорових металів у Норильську; на видобутку золота, урану та похідних руд на Колимі; лісовиробітках усього Сибіру - ось місця їхньої праці. А що вони отримували за свою каторжну працю? Миску смердючої юшки та кусень глевкого хліба - щоб не померли.

Донині ніхто не спромігся виставити рахунок Москрвії за відібрані людські життя, понівечені долі, каторжні, нелюдські умови проживання та праці. Як уже сказано на початку, людське життя - неоцінене. Але то не означає, що за сотні тисяч невинно убієнних і репресованих Росія не повинна заплатити Україні. Отож спробую підрахувати - скільки.

Репресії в Україні, заподіяні московсько-совєтською імперією в 1939-1941 і 1944 - 1990 роках.

1. Розстріл за політичними мотивами. Згодом жертви совєтського правосуддя були визнані невинними й реабілітовані.

1939 - 1941 pp. - розстріляно 18121.

1944 - 1990 pp. - розстріляно 151599.

Разом - 169720.

За міжнародними стандартами, відшкодування за вбивство людина становить лише 10 тисяч умовних (у.о). Звичайно, це символічна ціна, адже, ще раз наголошу людське життя не має ціни. Відомо, що в окремих випадках, при загибелі людини в аварії виплачується компенсація, але в нашому випадку це був звичайний бандитизм з політичною метою.

Сума відшкодування за розстріляних становить:

169720 х 10000 у. о. = 1.697.200.000 у. о.

Це число може змінитися, бо для розрахунку відшкодування я виходжу з мінімальної кількості потерпілих, а якщо будуть зміни, то тільки в бік збільшення.

2. Арешти за політичними мотивами. Середній термін ув'язнення становив сім років - середньоарифметичне значення, яке отримано за даними реєстрації 718 учасників Установчого з'їзду Спілки політичних в'язнів України в 1991 р. За міжнародними стандартами, сума місячного заробітку при тяжких умовах праці становить 3500 у. о. Отже, сума заробітку однієї людини за весь період перебування в ув'язненні становить:

7 років х 12 місяців х 3500 у. о. = 294. 000 у. о.

Кількість заарештованих: 23248 осіб (за 1939 - 1941 pp.) + 187840 (за 1944 - 1990 рр.) = 211.088.

Сума відшкодування за роботу заарештованих за політичними мотивами становить: 294. 000. у. о. х 211088 у. о. = 62 млрд. 59 млн. 872 тис. у р.

3. Відшкодування за насильницьку депортацію українців.

Мільйони жертв волають про помсту!

1939- 1941 pp. - вивезли 1.080.000

1944 - 1990 pp. - 329. 400

Разом - 1.409.400

Так зване заслання у Совєтському Союзі було скасоване лише в 1956 р. Отже, переселенці 1939 - 1941 pp. відбули на засланні по 15 років. Працю, виконувану переселнцями, інакше як каторжною не назвеш. Вони змушені були виконувати найважчі роботи в надзвичайно тяжких умовах за мізерну плату. За виконання такої роботи у вільному світі платять не менше 2. 000 у. о.

Сума заробітку однієї людини за весь період перебування на засланні (переселенні в 1939 - 1941 pp.) становить:

2. 000 у.о. х 15 років х 12 місяців = 30.000 у. о.

Загальна сума їхнього заробітку:

360. 000 у. о. х 1080000 ос. = 388 млрд. 800 млн. у. о.

З 1944 по 1990 роки виселено за політичними мотивами 329. 400 осіб. Другий етап депортований з України перебував на засланні значно коротший реченець. Були три великі вивози з України: 1945, 1947, 1950 роки, а скасували заслання у 1956 році, тобто середньоарифметичний відбутий реченець становив 7,7 року.

Сума заробітку однієї людини за весь період перебування на засланні (переселенні в 1944 - 1990 pp.) становить:

2. 000 у. о. х 7,7 років х 12 місяців = 184. 800 у. о.

Загальна сума їх заробітку:

184. 800 у. о. х 329400 ос. = 60 млрд. 873 млн. 120 тис. у. о.

Підсумок:

1939 - 1944 pp. - 388. 800. 000. 000 у. о.

1944 - 1990 pp. - 60. 873. 120. 000 у. о.

Разом - 449. 673. 120. 000 у.о.

Загальна сума, що підялгає відшкодуванню за репресії, заподіяні українцям у роках 1939- 1941, 1944 - 1990:

За розстріляних - 1. 697. 200. 000 у. о.

За арештованих - 62. 059. 872. 000 у. о.

За депортованих - 449. 673. 120. 000 у. о.

Разом - 513 млрд. 430 млн. 192 тис. 000 у. о.

...Хіба можна висловити в матеріальному еквіваленті всі ті знущання і поневіряння, нестатки і голод, наругу над ними й тугу за рідним краєм, за рідними, за мріями, яким не судилося здійснитись? Ціну того знає лише той, хто перейшов через ці приниження, хто пережив такі страхіття. Неможливо, ще раз підкреслюю, усю гаму цих переживань і тривог, усього пережитого виразити у грошах, у коштах, у цінностях.

Тому, українці, не будемо такими добрими, не забуваймо заподіяного нам зла, хоч зрідка згадуймо з Біблії: «Око за око, зуб за зуб»! А згадуючи ці слова, будемо пам'ятати, хто заподіяв нам найбільше зло. Пам¢ятаймо і діймо - історія не повинна повторитися!

Г-та "За вільну Україну" 31.08-1.09. 2001 р.

< Попередня		Наступна >