Тихо і мирно проголосований у Верховній Раді 10 січня законопроект № 8755 наробив галасу в колах істориків. Народні депутати в першому читанні ухвалили зміни до архівного законодавства, якими дозволили вилучати з Національного архівного фонду документи та знищувати їх. При цьому критерії відбору до знищення залишилися незрозумілими.
Знаючи, з яким завзяттям в наші часи розкрадаються національні культурні цінності та порожніють музеї, не важко передбачити найрізноманітніші схеми перекочування архівних документів у приватні руки. Тим більше, що і багато українських політиків, що активно співпрацювали з «компетентними органами СРСР», також воліли б підчистити архіви. Дивно, що навіть частина опозиції підтримала урядовий законопроект.
Про всі підводні течії нового законодавства про архіви, можливі схеми розкрадання цінностей та мотиви таких дій влади, в інтерв’ю «Главкому» розповів кандидат історичних наук та голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович, що в часи Президента Ющенка керував на чолі архіву СБУ намагався розсекречувати документи радянських спецслужб.

 28 січня, в переддень Дня Героїв Крут, на запрошення канівської «Свободи», міської організації ОУН та міського осередку молодіжної організації «Сокіл» у читальному залі канівської бібліотеки імені Т. Шевченка відбулась презентація виставки «Народна війна 1917 – 1932 р.р.». Виставку представили голова Київського «Меморіалу» Р. Круцик та член Ради товариства В. Копосович. Експозиція буде розміщена у приміщенні бібліотеки ще тиждень, після чого буде представлена у школах Канева та Канівського району.

 Козацький літописець Самуїл Величко у своєму "Сказанії о войне козацкой з поляками" цитує документ, що його вважають універсалом Богдана Хмельницького з року 1648. Універсал звернений до українського народу та його воїнів-козаків, які мають захистити Вітчизну, як це робили "славні і величні предки наші Рутени". Універсал, автором якого ймовірно був секретар Хмельницького Самуїл Зорка, нагадує, що у минулому у нас були славні воїни і полководці, які доходили аж до Риму. "Кгди ж ежели ветхий Рим (иже всіх европейских городов матерью нарещися может)...о 645.000 войска своего древле гордившийся... далеко меншим...величины Рутенів з Ругії   от   Поморія   Балтицкого   албо   Німецкого   собраніем,   за проводительством князя їх Одонацера року ... 470 бил взятий і 14 лет обладаемий, то нам тепер кшталтом оних древних Рутенів, предков наших, кто може возбранити діяльності воінственної і уменшити отваги рицарської".

  На цьому тижні Київський «Меморіал» представив виставку «Народна війна 1917 – 1932 рр.» у двох культурно-освітніх закладах столиці. 23 січня з експозицією мали можливість ознайомитись відвідувачі Бібліотеки імені Герцена у Святошинському районі. У рамках презентації виставки директор Громадського інституту історичної пам'яті Сергій Жовтий прочитав лекцію для учнів 10-х класів. 25 січня, на виконання Указу Президента України № 1209/2011 від 30 грудня 2011 р. «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят», яким передбачено організацію тематичних виставок фото- та архівних документів, присвячених українській історії, та за підтримки Міністерства культури України «Народна війна» була представлена у Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні». Виставку відвідали ліцеїсти Київського військового ліцею імені Івана Богуна, для яких голова Київського «Меморіалу» Роман Круцик прочитав ознайомчу лекцію на тему збройної боротьби українського народу проти комуністичної окупації.

 ВІД РЕДАКЦІЇ про українсько-єврейський конфлікт у канадській діаспорі: Для читачів, які не знайомі ще із предметом дискусії, коротко пояснимо, що українська громадськість Канади, через свій представницький орган КУК (Конгрес Українців Канади), уже багато років втягнута у конфлікт навколо планів уряду по побудові Канадського Музею Людських Прав (Сanadian Museum for Human Rights, CMHR) у Вінніпезі.

 Київ – Багато хто вважає, що українськомовним боротися за свої мовні права в Україні – це щось на зразок Сізіфової праці або ж донкіхотства. Мовляв, нахил до шляхетних, але нездійсненних ідеалів уперті, але позбавлені сенсу зусилля результату не дадуть. Часто такі скептичні міркування мають під собою ґрунт. Та не завжди. Про це свідчать численні приклади захисту своїх мовних прав десятками громадян України, зокрема й у судах.

 Здається, очікувати якихось сенсацій від дослідників комуністичних репресій, діяльності КДБ не слід. На перший погляд все давно вивчили і опублікували. Як виявилося, це дуже помилкова думка. Навіть за двадцять років після розвалу СРСР, лишилися гігантські білі плями історії, так і не дізналися про долі тисяч зниклих людей, більше того, і досі замовчуються трагедії рівня Катинської. Про таємні розкопки, і досі секретні операції радянських спецслужб, репресії, говоримо з редактором журналу "Музеї України" Віктором Тригубом.

 Національний музей «Тюрма на Лонцького» відкриває унікальний фотопроект «Відрядження в один кінець: Колима/ГУЛАГ/Аляска» – про минуле сталінських концтаборів та про те, як виглядають сьогодні ці закинуті людьми і пам’яттю місця.

Це виставка трьох фотохудожників – харків’янина Володимира Оглобліна, жителя Черкас Володимира Манькути та жителя російського Магадана Андрія Ларіонова, які побували там, де ще збереглися сліди колишніх таборів ГУЛАГу.

 На початку 2012 р. за підтримки міжнародних благодійних фондів Україна-3000 та Відродження вийшов 2-й номер журналу «Музейний простір», який буде розповсюджено у всіх музейних установах України. На сторінках цього часопису надруковано статтю голови Київського Меморіалу Р. Круцика присвячену експозиції «Народна війна 1917 – 1932 рр.». До журналу додається диск із електронною версією експозиції, тому, сподіваємось, з «Народною війною» зможе ознайомитись широке коло зацікавлених.  

 Шістдесятники - то був моральний спротив когорти Особистостей, які вже здатні були розгорнути великий національно-визвольний рух. Це розуміла й колоніальна влада, і з її точки зору удару по них було завдано дуже вчасно. Це сталося 12 січня 1972 року.

Газета "Радянська Україна" 15 січня 1972 року повідомила: "Органами Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР за проведення підривної антирадянської діяльності заарештовано туриста з Бельгії Ярослава Добоша. Ведеться слідство".

Тим часом уже 12 січня Україною прокотилася чергова хвиля арештів молодої української інтеліґенції. КГБ здійснював масштабну операцію "БЛОК", спрямовану проти українського національного руху.

 1946 рік українці Закерзоння зустрічали із тривогою за майбутнє. Сподівань на те, що він виявиться спокійнішим і безпечнішим, ніж попередній, було мало. Закінчення Другої світової війни не зупинило польсько-українського конфлікту, який почався в 1942 на Холмщині, в 1943 перекинувся на Волинь, а в 1944 охопив ще й Галичину. Конфлікт, жертвами якого стали тисячі людей із двох сторін, активними учасниками - підпільні рухи обох народів, швидко набув рис, характерних для війни. Кривавої війни у війні. Завзятість обох сторін у протистоянні забезпечила його тривалість і продовження в нових реаліях після відходу німецької окупації.

 Понад $10 млрд, які Україна вже заплатила Росії за постачання газу в 2011 році, можуть бути використані для будівництва газогону "Південний потік" в обхід нашої держави.

Таке припущення висловив директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін у ефірі "Ера ФМ".

"У 2010 році Україна, всі ми з вами заплатили російському "Газпрому" 9 мільярдів 167 мільйонів доларів за куплений у них газ. І ціна того року теж зростала. У 2011 року вона підвищувалась щоквартально. Москва з нас здирає останню сорочку, вже до шкіри дійшли. За 11 місяців цього року ми Росії заплатили 10 мільярдів 327 мільйонів доларів. Фактично, Росія за наші гроші побудувала "Північний потік". Вони думаю, що і "Південний потік" будуватимуть за гроші українських платників податків", - сказав він.

У 2011 році судили лідерів опозиції – Юлію Тимошенко і Юрія Луценка, судили чиновників, так чи інакше пов’язаних з українсько-російськими газовими контрактами 2009 року, як то Ігоря Діденка і Анатолія Макаренка, судили екс-президента Леоніда Кучму, судили тризубівців, які відпиляли голову Сталіну, судили підприємців, які нібито пошкодили плитку на Майдані, судили студентку, яка смажила яєчню на вічному вогні... Список можна довго продовжувати. 

Головуючі у гучних справах перетворилися на шоу-зірок. Кірєєви і Вовки дивилися на нас з екранів телевізора і шпальт газет.

Хто вони – ті, від рішень яких (а є підозри, що не ними писаних) залежить подальша доля підсудних, а іноді – і доля України?

УНІАН пропонує свій “рейтинг” служителів Феміди, які особливо відзначилися за минулий рік.

Після завершення своєї візити до США 15 листопада 2011 року, голова КМО Товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса Роман Круцик продовжив свою подорож по Канаді і 17 листопада 2011 р. зустрівся з представниками уряду в столиці Оттаві. У супроводі голів організацій Конференції Українських Державницьких Організацій Канади Ореста Стецева (голова ЛУК), Адріяни Буйняк-Виллсон (голова ЛУ-окК), Оляни Ґрод (голова СУМ) відбулася зустріч у бюрі прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера з його радницею Джулі Ґадров. В парляменті Канади Романа Круцика прийняли депутати члени «Парляметської Групи Дружби між Канадою і Україною» Ед Комарницький (федеральний депутат ФД), Тед Опиц (ФД), Марк Варава (ФД), Джеймс Бежан (ФД), Роберт Соупак (голова ПГДКУ), Бернард Трот’є (ФД), Дейвид Сміт (сенатор), Пітер Ґолдрінґ (ФД), П’єр Лем’ю (ФД), Кевін Ламору (ФД) і Владіслав Лізон (ФД). В делеґації Конференції Українських Державницьких Організацій Канади теж був виконавчий директор ЛУК Борис Потапенко (ЛУК) та представники КУК Тарас Залуцький і Микола Біланюк. 
Організаціями-членами КУДОК також є Товариство колишніх вояків УПА (голова Микола Кошик) та видавництво «Гомін України» (голова Дирекції Михайло Шепетик).