Степан Семенюк
ЗАМІСТЬ ЩОДЕННИКА
Продовжуємо публікувати уривки зі спогадів учасника визвольних змагань, в'язня російських, комуністичних концтаборів Степана Семенюка. Початок книги опублікровано на сайті 31 березня 2011 року

Десь близько 20 квітня 1945 р. нас вишикували на етап до лагерів. Я був босий і тільки в літньому піджаку. Янюк, здається, з Острога, дав мені чоботи, хтось ще старий жупан. Одного дня вивели нас з підвалу тюрми, наказали четвірками побратись під руки та щільно стати. Довкола нас, також щільно, стояли солдати з речовими мішками на плечах. За нами, чи то пак над нами, позаду стояла тюрма, символ чужої окупації. Пролунав наказ начальника конвою:
- Вніманіє! Іті ровно, ступать твьордо, кто споткньотся ілі впадьот, не подніматся, конвой стрєляєт бєз предупрєждєнія. Впєрьод!
Загавкали собаки і колона невільників рушила на залізничний вокзал, де нас загнали в товарні пульманівські вагони без будь-якого облаштування. Спокійно розмістились на підлозі, де хто міг, попід стінами вагона. На дорогу дали нам харчі: по сухареві і сухій солоній рибині. Так через Київ завезли нас до Дніпропетровська. Тюрма тут була величезна, в будинку колишнього монастиря, судячи з архітектури.