spylnykyІ . Події у Львові виявили сценарій, який має неухильне і далекосяжне геополітичне завдання.

Найближче завдання, що лежить на поверхні - на основі основної спільної мети - відновлення «єдиної і неділимої» імперії - активізувати та об'єднати всі проімперські політичні групи навколо основного виконавця геополітичних планів Москви - Партії Регіонів.

Під формою застосування червоного імперського "ПрапоруПеремоги" цей процес об'єднання «класово непримиримих сил» - комуністичної і некомуністичної імперських ідеологічних платформ здійснено.

В своїй основній меті - справі ліквідації державності України - ці протилежні політичні платформи почали наступ на державність України спільним фронтом.

Владна адміністрація та ідеєносії відновлення імперії у цій справі стояли по один бік політичних барикад.

Спроби певних імперських політичних сил використати події у Львові з метою позбавити м.Львів права на проведення чемпіонату світу з футболу під відомою аргументацією, відкриває наступні можливі дії.

Посереднє завдання, яке вже приховано лаштунками конфлікту - творення подібних конфліктів по інших містах (у тому числі у містах проведення чемпіонату).

Мета цього завдання - повністю позбавити Україну права проведення чемпіонату.

Сам чемпіонат в Україні дає можливості прибути значній кількості уболівальників з багатьох країн світу. Вони побачуть Україну. Вона їм сподобається. Величезна кількість народу з різних країн дізнаються багато нового про Український народ, дізнаються про його прапор, історію, культуру, придбають велику кількість сувенірів українського народного мистецтва, зануряться в українське національне середовище.

Чемпіонат в Україні чітко покаже всьому світові: Україна - то явно не Росія.

З позиції геополітичних амбіцій Росії щодо України така річ -- недопустима.

Основне завдання, яке має бути реалізоване після реалізації посереднього.

Дискредитація України та перенесення чемпіонату з України до будь-якої іншої країни (можливо повністю до Польщі) позбавить прибуття до України величезної кількості людей, які мали б дізнатися про Україну. Україна для світового суспільст-ва стане настільки байдужою, що на неї у світі махнуть рукою.

В умовах здійсненої дискредитації та перенесення чемпіонату зникнення України зі світової міжнародної арени уякості держави відбудеться тихо і непримітно - кого буде цікавити доля країни, яку позбавили права проведення чемпіонату?

Такі моживі реалії подій, які започатковано у Львові 9 травня 2011 року.

Слід добре пам'ятати основне геополітичне завдання Росії.

ІІ . Щодо подій у Львові особливо барвистим виявився показовий гнів нардепа від партії регіонів Вадима Колєсніченко під час його виступу у Верховній Раді України:

ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТЕ

Сесійна зала Верховної Ради України

11 травня 2011 року, 10.00 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.ЛИТВИН

http://www.rada.gov.ua/zakon/new/STENOGR/11051108_34.htm

ГОЛОВУЮЧИЙ. Горбатюк передає право на виступ Вадиму Колесніченку, фракція Партії регіонів. Наступним буде виступати Каплієнко замість Радовця.

10:12:02. КОЛЕСНІЧЕНКО В.В. Фракция Партии регионов, Вадим Колесниченко.

Уважаемые жители Украины, дорогие сограждане!

9 мая многотысячные демонстрации ликующих людей заполонили все города нашей страны. В городе-герое Севастополе, как всегда, десятки тысяч людей уже с 8 утра занимали места у трибун, чтобы поприветствовать наших ветеранов, которые спасли мир от коричневой чумы. И только во Львове нашлись выродки, оборотни, ироды, это выкидыши истории, которые смогли поднять руку на ветеранов, на память нашей Великой Отечестmify_knygaвенной войны, которая объединяет весь народ Украины.

 

(…) Фракция Партии регионов вчера обратилась в СБУ, в прокуратуру, в Министерство внутренних дел с требованием выявить, наказать, привлечь к ответственности зачинщиков, организаторов и пособников. И эти пособники находятся и здесь, в здании Верховного Совета. Это те люди, которые выступают против нашего государства, против стабильности и против могущества нашей Украины.

 

И я сегодня призываю наше сообщество обратить внимание на то, что мировые правозащитные, антифашистские организации уже вчера откликнулись на это варварское, фашистское действо во Львове. Мы сегодня можем оказаться в международной изоляции. В международной изоляции. Потому что подобные выходки недопустимы в нормальном, цивилизованном государстве. Эти дикари поставили себя вне закона, вне общества, вне государства.

druzba_vs(…) Пора призвать к ответственности этих пособников фашизма, этих колобарантов, этих молодых подонков, которые смогли только одно и сделать - что напасть на людей, которые пришли отдать дань памяти тем, кто лежит уже в земле, тем, кто не может им ответить. Наверное, это потомки этих подонков, которые стреляли в спину тем людям, которые сегодня лежат в земле!

Я убежден, наша страна переживет эту нечисть! Мы объединимся, защитим не только нашу Украину, но и великое знамя нашей свободы, великое знамя победы над "коричневой чумой". "Коричневая чума" в Украине не пройдет!

Цинізм показового гніву нардепа В.Колєсніченко безмежний, особливо у світлі його безпосередньої участі у обговоренні московських планів з відновлення нової Московської імперії, проведеної в Москві за участі відомого діяча антиукраїнських сил в Росії Константина Затуліна. Участь представників депутатського корпусу України в обговоренні цих планів зафіксована у виступі К.Затуліна. Відповідне місце виступу К.Затуліна та частина поставлених завдань, які мають бути реалізовані імперською агентурою в Україні в інтересах Москви, наведено нижче:

http://www.zatulin.ru/index.php?section=news&id=392

ВЫСТУПЛЕНИЕ К.Ф. Затулина на конференции

«Русскоязычная Украина: возможности и проблемы консолидации»

07.05.2009

Москва, 27.04.2009

Я хотел попробовать посостязаться со Стивеном Пфайфером (бывшим послом США на Украине, автором недавнего нашумевшего доклада о сценариях будущего на Украине и политике США). Меня задело то, что Владимир Владимирович Корнилов, а до него Вадим Васильевич Колесниченко ставили его доклад в упрёк России, которая никак не может объяснить, чего же она хочет от Украины. И не выработала, в отличие от г-на Пфайфера и США, стратегии на украинском направлении.

Я, как участник этой конференции, попробую сейчас сформулировать в своем выступлении несколько тезисов, которые в совокупности являются не только моей личной, но, и в некотором смысле, коллективной точкой зрения на стратегию России в российско-украинских отношениях.

(…) Для того чтобы… особые отношения установились между славянскими, по преимуществу, Россией и Украиной, необходимы определенные гарантии, условия для обеих стран. Если говорить о гарантиях для Российской Федерации, то, во-первых, это официальное провозглашение и законодательное закрепление нейтрального, внеблокового статуса Украины.

Второе условие - содействие конституционному оформлению федеративного государственного устройства Украины.

Третье - придание русскому языку, наряду с украинским, статуса государственного.

И, наконец, четвертое - сохранение православного русско-украинского единства в лоне Московского Патриархата.

Отсутствие какого-либо из этих условий не дает нам гарантий того, что наши усилия, все равно связанные с проектом единого экономического пространства, с какими-то отдельными бизнес-проектами, с предоставлением кредита или иной срочной помощи Украине, решением вопроса о газовом транзите и т.д., на самом деле, не пропадут даром.

(…) Да, нейтральный статус Украины Россию вполне бы устроил. Но мы не достигнем нейтрального статуса, если не будем пропагандировать военно-политический союз между Россией и Украиной.

(…) Четвертое - сохранение в Севастополе базы Черноморского флота Российской Федерации после 2017 года.

Пятое - продолжение кооперации между Россией и Украиной в области ВПК.

(…) Очень важная опасность для России, которая тоже реально проявляется в политической жизни Украины, - консолидация Украины как державы

(…) Вы должны понять, что мы вас не призываем здесь снова что-то на скорую руку создавать. Мы пригласили вас для того, чтобы вы, прежде всего, поняли и выслушали друг друга. Для того чтобы передать Вам свое убеждение: в этом году все на Украине решается на долгий период.

Могут быть, конечно, разные сценарии, но, скорее всего, в начале 2010 г. будут президентские выборы на Украине, но не будет досрочных парламентских. Но после этого обязательно будут парламентские выборы. Придет новый президент и захочет переформатировать тот парламент, который избран при старом президенте. Будут местные выборы. И будет или не будет общее движение, развивающее цели особых российско-украинских отношений. Движение, которое, не подменяя Партии регионов, Компартии и других дружественных России политических партий, будет сосредоточено на том, чтобы придать любой избирательной компании на Украине характер решающего референдума по темам федеративности, языка, внеблокового статуса и единства православия.

Это движение в создавшихся условиях - своего рода заградотряд для политиков, желающих выражать интерес Востока и Юга Украины. Причем я хочу заметить, - оно не должно, на мой взгляд, называться «Русская Украина» или как-то в этом роде. Оно должно называться правильно. Народным фронтом, если хотите. Движение должно объединять вокруг целей, которые кажутся абсолютно безошибочными не только и не столько для нас, сколько для вас. Это движение не должно отталкивать русскоязычных украинцев на том основании, что мы собираем одних только русских. Это было бы самоубийственно, поскольку в таком случае все мы - Россия и русские на Украине, если хотите, и Украина тоже, - проигрываем».

* * *

Наступним планом по ліквідації державності України став лист депутата Держдуми РФ Є.Фёдорова від 2 березня 2011 року до депутатів Верховної Ради України. З листа Є.Фёдорова:

«Политическая и экономическая практика показала насущную необходимость воссоздания геополитического образования - большой Европейской Украины (с Россией и Белоруссией) от Карпат до Сахалина.

(…) В представленных «Принципах работы по воссозданию на пространствах Украины, Белоруссии и России Единого государства (2010-2020 гг.)» предложены базовые механизмы осуществления интеграции трех государств с дальнейшей перспективой создания Единого государства.

(…) Принципом интеграции трех государств станет консенсус всех политических сил и групп Украины, России и Белоруссии.

Предлагаем начать работу с создания в первом полугодии 2010 года организационного комитета и выработки принципов работы по воссозданию Единого государства. (…)".

Отже, факт використання совєтської імперської символіки у подіях у Львові та прийняття закону про використання її на державних установах України - то не випадкове явище. Вся ця проблема щодо її використання має значно глибший зміст.

По-перше, вивішування совєтської імперської символіки на державних установах України - це однозначне свідчення початку процесу витісненнення державної символіки України та заміну її на символіку колишньої імперії.

Ми маємо перестати бути наївними і чітко розуміти - Україні сьогодні повернено імперську символіку! Україну на рівні державної символіки вже введено до володінь новітьої Московської імперії. Для остаточної заміни статусу України імперській агентурі Москви в Україні потрібна лише конституційна більшість у Верховній Раді України (тобто, потрібно 300 продажних депутатів, щоб "конститу-ційно" нічого не залишилося від Української Державної Незалежності. Щоб отрима-ти ці 300 депутатів, ми маємо уявити собі, яким по розмірам має стати процес фаль-сифікацій на майбутніх парламентських чи президентських виборах - він має перевершити той рівень фальсифікацій, який мав місце у 2004 році!).

VRU_2011

Імперська сутність влади всі останні 20 років Незалежності тихо приховувалася за Українською державною символікою але продовжувала тримати Українську Незалежність за горло

По-друге, нинішнє вивішування совєтської імперської символіки на державних установах України вказує, до якої держави належала сама оця "українська" державна установа, на чиї інтереси діяли і діють її конкретні керівний та кадровий корпус.

По-третє, вивішування черво-них прапорів на державних уста-новах Незалежної України має всім в Україні продемонструва-ти, хто сприймав Україну як тим-часове державне утворення, хто і куди розпродував і спустошував наш з вами добробут, хто був гальмом у державному будівниц-тві України усі останні 20 років Української Незалежності, хто є дійсним винуватцем нинішнього злиденного стану України, яка дійсна сутність цієї влади - її депутатсько-законодавчий, ка-дрово-виконавчий та юридичний корпус, хто в оці 20 років Неза-лежності приховувався за Українською державною символікою і діяв всупереч національним і державним інтересам України. А після "хвилини ненависті" від нардепа В.Колєсніченко, символічним стає вчинок А.Мартинюка - ми бачимо, якими методами діятиме імперська влада проти державників України.

Червоні прапори на українських державних установах, в руках ідеєносіїв імперії та виконавців інтересів Москви в Україні, мають усім нам, особливо тим, хто ще в чомусь мав сумнів, показати, кому належала влада всі останні 20 років Незалежності, які сили тримали Українську Незалежність за горло і тихо чекали свого часу, приховуючись за Українською державною символікою. Червоні прапори на державних установах Незалежної України неспростовно доводять, що Україною всі останні 20 років Незалежності керували об'єднані сили комуністичного і некомуністичного імперо-московського спрямування. Сьогодні вони вирішили, що час їх настав - вони у повній мірі виявили свою дійсну сутність.

У світлі наведених завдань Москви дивним є відсутність прагнення з боку українських державницьких організацій розкрити справжнє "геополітичне" обличчя московської агентури, особливо у світлі їхнього показового гніву, цинічно спрямованого на дії представників українського національно-визвольного руху, що рішуче виступили проти дій московської агентури на захист Державної Незалежності Україні.

RIM-16/V 2011

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ