Прихід промосковського угрупування до влади в Україні позначився відвертим і прямим нав'язування українцям окупаційної ідеології «9 травня - Дєнь пабєди». Вчора воно працювало на духовне закабалення воюючої України комуністичною Росією. Сьогодні ж - на збагачення капіталістичної Росії та її прислужників в Україні.

Українець не може святкувати НЕ свою перемогу. Бо не можна святкувати перемогу одного окупанта України над іншим. Німеччина такий самий окупант як Росія. Щоправда остання випередила нацистів на 20 років. У кінці 1917 р. почався наступ російських військ на Україну, окупаційний режим розвернув свою політику остаточно у 1921 р. У такому становищі Центрально-Східна Україна залишалася до початку Другої світової війни.

23 серпня 1939 р. Росія Сталіна підписала пакт Молотова-Ріббентропа з Німеччиної Гітлера для того, щоб поділити Європу між собою і зокрема для продовження окупації Західної України. Із нападом нацистів на СССР Україна опинилася між двома вогнями. Після просування німецьких військ нашою територією російський окупаційний режим замінився німецьким. А після програшу німців і їх наступу в Україні німецька адміністрація знову була замінена російською. Остаточно вона утвердилася в Україні аж в кінці 50-х років, бо весь цей час українці воювали супроти німців та росіян в Українській повстанській армії із початку 40-х років.

Тому Україна ніяк інакше не може розуміти ідеологему «9 травня - Дєнь пабєди» окрім як українофобську, а святкування цієї маячні - як святкування нащадками окупантів повернення російських військ в Україну після 1943 року.

Відтак Єдина Україна, що постала 22 січня 1918 року волею всіх українців від Карпат до Кубані та урочистим об'єднанням Української народної республіка та Західноукраїнської народної республіки, героїчно воювала на всі фронти проти всіх окупантів - Росії, Польщі, Румунії, Угорщини, Німеччини аж до початку 60-х років.

У національно-визвольній боротьбі 20-40-х рр. Україна чітко окреслила світоглядні основи боротьби за незалежність кров'ю своїх вояків. Вони були викладені у Декларації Проводу Організація українських націоналістів після закінчення другої світової війни» у травні 1945 р. Цей важливий історичний документ вийшов з нагоди «розвалу ганебної пам'яті німецького імперіалізму та у зв'язку з закінченням другої імперіалістичної війни». Він засвідчує ставлення тоді воюючої України до наслідків світової війни. А сьогодні повністю розвінчує міф про «перемогу», який українцям нав'язує Янукович-Табачник. За роки боротьби ОУН виробила чіткі світоглядні орієнтири подальшої роботи: 1. Українська самостійна соборна держава є самоцінна вартість і не може бути замінена оманливою «совєцької Україною»; 2. Українська нація - вихідне положення всіх дій і кінцева мета всіх змагань; 3. Політична і військова революційна організація - основна форма визвольної боротьби; 4. Незалежна політика і орієнтація на власні сили; 5. Революційна стратегія і тактика визвольної боротьби відкидає всі легально-опортуністично спроби досягти Незалежності; 6. Органічного для народу прогресивна програма побудови нового змісту держави і нового безкласового суспільства; 7. Спільний фронт поневолених народів проти російського імперіалізму як єдиний союзник у визвольній боротьбі українського народу; 8. Міжнародна система вільних держав всіх народів без окремого панування великих держав над малими.

Розуміючи складне минуле Українського народу та усвідомлюючи нинішню складну політичну ситуацію в Україні, Товариство «Меморіал» імені Василя Стуса закликає Україну відзначати 8 травня як День пам'яті та примирення, що встановлений ООН. А 9 травня, «День пабєди», сприймати як міф, що приховує факт відновлення російської окупації.

Важливо, щоб держава турбувалася про соціальну захищеність всіх солдатів-учасників Другої світової війни. Такі соціальні програми не мають поширюватися на співробітників КГБ, внутрішніх військ та комуністичної партії СССР.