Петро ПРОЦИК

До 90-х роковин листопадового 1921 року рейду Повстанської Армії УНР в Україну

Petro_Procyk_1Українська, за назвою, влада впродовж усіх двадцяти років незалежності так і не спромоглась до системного відновлення в історичній пам’яті суспільства одного з визначальних етапів нашої боротьби за власну державність в новітній історії  – українських визвольних змагань 1917–1921 років.

Видається, що при відповідній державній політиці (якби ж то така була!) визвольна війна українського народу на початку ХХ століття, що велась без підтримки світової спільноти, на всій території сучасної України, часто-густо на 2-3 фронтах одночасно – проти білих і червоних російських військ та проти поляків, а ще й з тифом – мала б стати стрижнем формування національної самосвідомості та об’єднавчим фактором. Адже, тоді нашим опонентам не вдалось би протиставити схід і захід, штучно локалізувати та опорочити визвольну ідею й боротьбу. Бо тоді за волю України, за українську державність воювали предки нинішніх мешканців Поділля і Київщини, Слобожанщини й Запоріжжя, Херсонщини і Луганщини. Підтвердженням тому є зафіксоване у чекістських документах біографічні дані розстріляних повстанців листопадового рейду Армії УНР, про який йтиметься нижче. У списку страчених, що зберігся в архівах є вояки з усіх центральних, південних і східних областей України, особливо багато – родом з нинішніх Вінницької (58), Хмельницької (50), Київської (34), Полтавської (32) та Черкаської (25) областей.

Отож, у вересні-листопаді цього року минає вже 90 років від подій  Другого зимового походу Армії УНР, який став останньою відчайдушною спробою інтернованих формувань збройних сил УНР ввести в Україну свої  військові частини,  об’єднати всі партизанські загони, поширити збройне повстання на всю територію радянської України, і вимести звідти більшовицьку владу. Може здатись, що сама ідея відрядження менше двох тисяч вояків проти півторасоттисячного регулярного, навченого війська, значну частину якого складала кіннота, була божевільством.  Але ж, задум походу будувався на тому, що для походу на Україну, охоплену широкомасштабним антибільшовицьким повстанням спрямовується організоване ядро, в основному із старшинського складу, з завданням очолити повстанські сили, зкоординувати їх дії, та, по-суті утворити нову Повстанську армію. І підстави для таких планів були дуже вагомими. Особливо, якби вдалося реалізувати ще й спільний російсько-білоруський наступ, що теж планувався.

Внутрішньо українські чинники

В Україні ситуація на той час була дуже важкою. Впродовж 1920 – 1921 років  большевиками здійснювалась грабіжницька "воєнно-комуністична” політика з репресивними каральними акціями та примусовим, із застосуванням військової сили, вилученням хліба та інших продуктів. На  підтвердження  дослідники наводять  показовий фрагмент  із листа В. Леніна до командувача Південним фронтом М. Фрунзе: "Тов. Бухарін каже, що урожай на Півдні прекрасний. Тепер головне питання всієї радянської влади, питання життя і смерті для нас, – зібрати з України 200-300 млн. пудів".

А "збирати” вони навчились.

Селянинові дозволялося залишати собі всього близько30 фунтівзбіжжя на місяць. Щоб сприяти реквізиціям, більшовицька партія організовувала з люмпенів комнезами, члени яких мали переваги при розподілі землі, звільнялися від податків і діставали 10—20 % «здобичі», залучала голодних пролетарів з Росії.

У відповідь на це більшість селян бойкотували посівні кампанії. Водночас із зменшенням виробництва продуктів харчування, центральні й південні райони України охопила посуха, наслідком чого й став перший організований комуністами голод 1921-1923 рр., що забрав життя сотень тисяч людей.

Така політика породжувала масовий спротив. Селяни зрозуміли, що відсидітись у своїй хаті не вийде. Україна знову стала до боротьби. Повстанці відбивали обози з награбованим майном і реквізованим хлібом, влаштовували  залізничні  катастрофи, чинили  атентати  проти комісарів та більшовицьких активістів.

 

За даними дослідників, у різні роки на території Великої України  діяли 692 підпільні організації та їхні осередки, 1435 повстанських загонів, з них — 689 відомих, 746 маловідомих. Із 268 селянських повстань, що мали місце в Україні від 1917 до 1932 року, переважна більшість  відбулось в цей період. У чекістських донесеннях значилось, що "загальна кількість бандитів у 1921 р. досягала 40 тисяч чоловік".

Навесні і влітку боротьбу проти окупантів вели 42 тільки великих партизанських формувань, що перебували на зв’язку з емігрантським урядом. Серед них виділялися: загін Заболотного (район дій Ольвіополь – Балта), чисельністю – до 6000 багнетів і шабель, 6-8 гармат, кулемети; загін Струка (Коростень – Житомир – Козятин), до 3000 осіб; загін Брови (Новомосковськ – Павлоград), 3000 багнетів, 1000 шабель, 27 кулеметів, гармати; загін Мордалевича (Радомишльський повіт), до 1220 багнетів; формування Бондарчука, Завгороднього і Хмари (Черкащина), до 1200 багнетів; загін Удовиченка (Полтавщина), до 1000 багнетів; "Надбузька Повстанська дивізія” (Гайсинський і Уманський повіти), до 4000 багнетів і шабель.

Крім того, ще ж діяло повстанське з’єднання Нестора Махна (до 30 тисяч осіб). Щоправда, воно не підлягало уряду УНР і дотримувалось власної тактики, а уже в серпні – зазнало поразки.

Повстанські формування вели бойові операції проти цілих з’єднань, окремих загонів і залог регулярної Червоної армії, здійснювали диверсії на комунікаціях і лініях зв’язку, атентати проти партійних і радянських працівників та активістів, відбивали реквізоване зерно й худобу, вели пропаганду і агітацію, збір розвідувальної інформації.

Але більшість повстань, що стихійно вибухали проти грабунку і знущань більшовицької влади, були не координовані. Орудували повстанці невеличкими групами, збираючись  при потребі у великі з’єднання і розпускаючись, коли минала потреба, щоб легше було переховуватись.

 

S_Petlura1Уряд УНР та особисто Головний отаман Симон Васильович Петлюра вважали  ситуацію в Україні на зламі 1920-1921 рр. сприятливою для нового етапу розгортання народної боротьби проти поневолювачів України. Тож, для керівництва повстанням у Києві в березні 1921 р. створюється Центральний Український Повстанський Комітет на чолі з українським старшиною Іваном Андрухом, делегованим в Україну ще наприкінці 1920 р. По всій Україні виникають губернські, повітові, міські і сільські повстанкоми, котрі розгорнули формування збройних загонів і підпільних груп.

Партизансько-підпільному рухові протидіяли регулярні війська Червоної армії та загони чекістів. Закінчення війни на інших фронтах дозволило більшовикам кинути на придушення повстанців значні сили радянських військ і органів держбезпеки, кращі частини на чолі з досвідченими душителями протибольшевицьких повстань – М. Фрунзе, В. Блюхером, П. Дибенком, Г. Котовським, О. Пархоменком.

 

Симон Петлюра

Міністерство закордонних справ УНР у донесенні-огляді Головному Отаманові від 10 вересня 1921 р. інформувало: "Починаючи з середини серпня, большевицьке командування підводить безпосередньо під кордон (на відтинок Проскурів-Камянець-Могилів-Ямпіль-Бірзула) багато нових піших і кінних частин з відповідною кількістю артилерії і інших різних допомогаючих родів військ… Большевицьке командування до бувшої раніше на Правобережжі в певному стратегічному угрупованні Червоної армії підтягує значні сили з Москви, Лівобережжя і Кавказу".

На липень 1921 р. лише у безпосередній близькості до польського кордону розташовувалось 126 000 багнетів і 22 000 шабель. Додатково кордонна охорона складала 15 000 багнетів і 1 000 шабель. Вони здійснювали каральні акції щодо мирного населення із застосуванням кінноти, кулеметів та, навіть, гармат. По селах проводилася мобілізація молоді до Червоної армії. З дезертирством велася шалена боротьба: ув’язнювались родини втікачів, конфісковувалося їхнє майно, спалювалися оселі, спійманих втікачів розстрілювали.

Нарощуючи потужність ударів по повстансько-підпільному руху, більшовики нищили повстанські загони, викривали їх керівні органи та підпільні групи в містах. В Києві ЧК був заарештований та 28 серпня 1921 року розстріляний вже згадуваний керівник Центрального Українського Повстанського Комітету Іван  Андрух. Впродовж 1921 року загинули в боях або були знищені  окупантами відомі повстанці чорноліський отаман Микола Кібець-Бондаренко, звенигородський кошовий Вільного козацтва Семен Гризло, Кость Пестушко (Степовий-Блакитний), Отаман Степової дивізії, головний отаман Холодного ЯруМаксим Терещенко, начальник Холодноярського повстанського штабу, отаман з Чернігівщини Іван Васильчиков-Галака, Віра Бабенко, зв’язкова Катеринославського повстанкому, розвідниця 1-ї Олександрійської (Степової) повстанської дивізії, подільський отаман Яків Шепель.

Дослідник Г. Бурнашов підрахував, що чекісти разом з частинами Червоної армії у  1921 р. зліквідували: "бандитських” отаманів – 444, рядових – 29  тисяч 612. В боях з ними захоплено 5 гармат, 266 кулеметів, 8898 гвинтівок, 392 револьвери та 169 бомб… Важко уявити, – зазначає він, – щоб такою величезною кількістю зброї могли володіти "банди”. Ні, це була всенародна боротьба за свою свободу, за незалежність своєї держави!”.

Тож, до початку осені більшість повстанських формувань було зліквідовано. Залишились невеликі загони, які нараховували кілька десятків осіб і діяли здебільшого у лісовій місцевості. Більша ж частина повстанців, у відповідності до партизанської тактики, при ранніх снігах, що в той рік випали дуже рано та морозах, розійшлися по домівках.  На прикладі Холодного Яру знаємо, що й зв’язки з емігрантським урядом були вже порушені або взяті під контроль чекістами, тож багато повстанських вожаків навіть не були повідомлені про початок походу й не отримали завдань на з’єднання з повстанською армією.

 

Еміграція

Підготовка визвольного походу Армії УНР на території тодішньої Польщі теж здійснювалась у складній неоднозначній обстановці. Для керівництва повстанням урядом УНР був сформований спеціальний орган - Партизансько-Повстанський Штаб (ППШ), що з дозволу польської влади був розміщений у Львові. Очолив ППШ генерал-хорунжий Юрко Тютюнник, досвідчений фахівець повстансько-партизанської боротьби, що був одним із керівників Першого Зимового походу і мав значний вплив серед повстанців на Україні.

На той час, армія УНР яка, в листопаді 1920 р перейшовши кордон Польщі в непоганому організаційному й моральному стані, була роззброєна та інтернована в табори. Але Симон Васильович Петлюра оцінював тодішню ситуацію «…не як ліквідацію нашої державності, не ліквідацію наших державних зусиль, а як ліквідацію однієї з мілітарних спроб боротьби з окупантською владою України». Всього в таборах на 20 січня 1921 р. нараховувалося 17 464 старшин і козаків. Згодом чисельність інтернованих в польських таборах зростала, і на кінець 1921 р. сягала близько 30 тисяч чоловік.  І, якби утворились умови, щоб  відновити боєздатність війська такого складу, то мрія українців на вигнанні про скоре повернення на рідну землю, могла б здійснитись.

Тож, на початках, завдячуючи  домовленостям С. В. Петлюри з польським урядом, інструкцією Міністерства військових справ Польщі від 2 грудня 1920 р. було внормоване правне становище армії. У ній армія УНР трактувалася як дружня та союзна. Інструкція зобов’язувала польську адміністрацію забезпечити відповідні умови перебування інтернованих у таборах: організувати харчування та медичне обслуговування, підготувати необхідну кількість бараків.

Та на час завершальної фази підготовки визвольного походу, за спиною С. В. Петлюри уже був підписаний Ризький мирний договір 1921 року між Росією, радянською Україною і Польщею, за яким до Польщі відійшли Волинь і Галичина, що стало зрадою УНР.

Таким чином, офіційна Варшава опинилася у вельми незручній ситуації. З одного боку, поляки не хотіли іти на повний розрив союзницьких стосунків з українцями, оскільки відновлення УНР як буфера з Росією для Польщі залишалося життєво важливим питанням. З цих міркувань польські військові власті, які допускали можливість нового антибільшовицького походу, сприяли здійсненню планів українського керівництва.

Та Москва жорстко вимагала від Польщі дотримуватися умов Ризького договору, яким заборонялось існування антирадянських збройних угрупувань на території Польщі. А 7 жовтня був підписаний протокол, згідно з яким польська влада зобов’язувалась навіть роззброїти  українські війська.

Тому є підстави припустити, що допомагаючи у підготовці походу, Польща також намагалась позбутись зі своєї території організованої сили, що, окрім усього іншого, ще й могла підтримати визвольні змагання галичан і волиняків, котрі опинились під польською окупацією та ще не забули про боротьбу Української Галицької Армії.

У цій надкритичній ситуації уряд УНР та особисто С. В. Петлюра продемонстрував високу політичну зрілість і розуміння того, що єдиним шансом, який давав надію на звільнення України від більшовицької окупації, було продовження співпраці з Польщею. Тому Головний отаман Армії УНР докладав усіх зусиль для її зміцнення.

У висліді, польська влада все ж таки дозволила використовувати частину інтернованих українських старшин і козаків як посланців в Україну, тож звільнила з таборів 2 тисячі українських вояків та взяла на себе зобов’язання  забезпечити їх необхідною амуніцією.  Та ці обіцянки були виконані лише частково, про що можемо довідатись із донесень призначеного на той час командувачем Української повстанської армії генерал-хорунжого Юрка Тютюнника, що наведене трішки нижче.

 

Похід у безсмертя

Все ж таки, незважаючи на те, що польська влада надала українцям лише мізерну частку необхідної кількості обіцяних коней, озброєння та набоїв (одна рушниця на двох-трьох), що в умовах ранньої зими лише половина козаків була відповідно взута та одягнена, що повстанський рух в Україні був уже розгромлений, що у прикордонній смузі большевики розгорнули майже стопятдесяттисячне угруповання регулярних військ, що їм, стараннями багато чисельних шпигунів навіть в оточенні С. Петлюри та Ю. Тютюнника, був у деталях відомий план походу,  після неодноразового відкладання терміну його початку (спершу планувався на 20 травня),  наприкінці жовтня 1921 р. головні сили Повстанської Армії розпочали похід.

25 жовтня з нагоди початку походу, С. Петлюра послав Ю. Тютюннику  листа такого змісту:  "п. Генерале! Виряжаючи Вас, Повстансько-Партизанський Штаб та старшин і козаків на велику справу звільнення Батьківщини нашої від московського ворога, від щирого серця хочу побажати успіху в тій тяжкій боротьбі, яку прийдеться провадити на Україні. Прошу передати старшинам і козакам мій привіт, а при розпочаттю справи з’ясувати їм всю історичну вагу та патріотичне значіння того великого акту самопосвяти, який вони виявляють, вирушаючи в Україну, щоб від ворогів її звільнити та розпочати працю для національно-державної відбудови її. Щасти Боже і Вам, і всім старшинам, і козакам, що вирушають в далеку та тяжку дорогу, успіху і слави на добро і щастя нашій Батьківщині".

 

Jurko_Thuthunyk__filmЮ. Тютюнник із Штабом виїхав зі Львова до Рівного 29 жовтня.  2 листопада 1921 р. з села Балашівка, що біля самого польсько-радянського кордону, він доповідав С. Петлюрі: "До п. Головного Отамана! Подільський загін (під командуванням підполковника Палія) 700 чол. ((лише 12 кінних, а мав бути кінний), 200 рушниць, 10 000 набоїв, 5 кулеметів, 4 стрічки з набоями і 5 – без набоїв, з 25  на 26 – перейшов Збруч. 27 – зайнято Кам’янець-Подільський і Проскурів.

Волинський загін генерал-хорунжого Янченка разом з штабом генерала Тютюнника 900 козаків, 417 рушниць, набоїв 70 000, 32 кулемети з набоями і стрічками, 300 шабель, 15 списів, 500 ручних гранат. 35% роззуті (босі), 50% без шинелей, одяг решти козаків старий і подертий. Великий брак відчуваємо в білизні. Від 1-ї повстанської групи Гулого донесень не поступило. Тютюнник”.

Юрій Тютюник

 

Тож, згідно плану в похід виступило три повстанські групи: Волинська - головна, під безпосереднім командуванням Ю. Тютюнника, Подільська – під командуванням підполковника М. Палія; Бессарабська - генерала (за іншими даними – полковника) А. Гулого-Гуленка, яка була ще в стадії формування. Загалом вони нараховували більше 1500 осіб.   Самостійно діяли відділ Гопанчука – Падалки, який мав зв’язатися з поодинокими повстанськими загонами на Житомирщині і підіймати місцеве населення та повстанський загін генерал-хорунжого В. Нельговського, що мав завдання налагодити зв’язок між Волинською групою Тютюнника і повстанськими загонами Волині.

Найбільш успішними були дії Подільської групи підполковника Палія у складі якої воював й знаменитий отаман Орлик. 25 жовтня вона перетнула радянський кордон в районі Гусятина і з безперервними боями здійснила 1500-кілометровий рейд окупованою ворогом територією через Проскурівський, Летичівський, Любарський повіти, повертаючи на північ у Житомирський і Коростенський повіти, а потім – на південний схід, на м. Малин та с. Бородянку. Але їй не вдалося з’єднатися з Волинською групою для спільних операцій, хоч і сходились вони з протилежних боків в одному бою з більшовиками під с. Леонівкою, не знаючи про це самі. Цей прикрий факт нез’єднання груп мав фатальні наслідки, особливо для Волинської групи та й для усього походу. Деякі з дослідників вважають його основною причиною, що повстанцям не вдалося взяти Київ. 17 листопада Подільська група сягає сіл Гута Катюжанська та Вахівка під самим Києвом, але змушена була повернутися на захід і 6 грудня перейти польський кордон.

 

Бессарабській групі доручалося відвернути увагу ворога від від західного кордону та головного угруповання Ю. Тютюнника. Але, перейшовши з околиць Бендер на радянську територію лише 19 листопада, вона зіткнулася з переважаючими силами ворога і після кількаденних виснажливих боїв, зазнавши чималих втрат, змушена була відійти на територію Румунії. Група  в дійсності була останньою, коли йдеться про її виступ, і першою, яка повернулася назад.

На початках відзначився вдалими діями й загін Василя Нельговського, що перейшов в Україну ще в ніч з 19 на 20 вересня, але діючи у складних умовах ворожого переслідування, що скеровувалось діючим в загоні агентом, загін втратив зв’язок зі штабом і не зміг виконати завдання, а з боями і великими втратами через декілька днів відступив за кордон.

Успішними були дії загону поручника Гопанчука, котрий згодом очолив сотник Василь Падалка. Цей загін пробився на Шепетівку, пройшов міста Славуту, Полонне та Брусилів і 24 листопада, коли основні сили повстанців уже були розбиті, досягнув села Гурівщина, що на Житомирському шляху в 25 кілометрах від Києва, маючи намір визволити групу командирів, захоплених під Міньками. Повернувся до Польщі на початку другої декади грудня.

 

А головна Волинська група під командуванням Ю.Тютюнника перейшовши кордон в ніч на 4 листопада 1921 р., 7 листопада здобула Коростень. Однак втримати місто не вдалося. Більшовицьке командування кинуло проти Волинської групи двотисячну дивізію Котовського.  Під натиском переважаючих сил ворога група відступила на північ від Коростеня на Дідковичі з подальшим маневром на південь в район Радомишля, а потім на північний схід на Київщину.

Але набагато сильніший та поінформований ворог скрізь чекав на них – на всіх маршрутах і у всіх важливих пунктах. Було неможливо відірватися від кінноти ворога, а до того ж в кожному селі були червоні відділи і треба було пробивати собі шлях з боями. Як свідчать учасники рейду, "не було дня, майже не було години, щоб не було бою. Якщо не більші маневрові бої з частинами Червоної армії, то дрібні сутички з окремими відділами чону, чека, міліції”.

Втративши надію з’єднатися з Подільською групою Палія і не відшукавши загону Нельговського, Ю. Тютюнник, виключаючи можливість дальшого руху вглиб України, вирішив повернути назад до кордону.

R_Sushko_1

Як згадує учасник цих подій  Р. Сушко: "План, рішучість, хоробрість, консеквентність – все було, але був масово міцніший ворог, а що найголовніше – він уже чекав на нас".

Постійний ворожий натиск, безперестанні бої без сну і відпочинку, голод, сильні морози, бездоріжжя, надлюдська перевтома до решти виснажували напівроздягнуте, майже беззбройне українське вояцтво. Лише фанатична віра в боротьбі за волю допомагала переносити ці нелюдські умови.

 

17 листопада під селом Малі Міньки в районі містечка Базар група опинилася в оточенні. В запеклім бою, що став останнім боєм Повстанської армії, понад 400 вояків загинуло, понад 500 потрапили в полон, 359 із яких більшовики розстріляли. Вони були засуджені до страти Комісією Особливого відділу Київського військового органу 22-23 листопада 1921 року. Встановлені особи із числа зверхників були переведені для подальшого слідства до Києва та Москви.

 

Роман Сушко

 

Замість післямови

Таким чином, Другий Зимовий похід, що мав за мету скоординувати повстанські дії і призвести до повалення радянського режиму на Україні, за складних і несприятливих обставин та під тиском цілої низки вищенаведених причин закінчився трагічно і не приніс очікуваних результатів.

Він став останньою відчайдушною і героїчною спробою Армії Української Народної Республіки у листопаді 1921 р. збройним шляхом відновити українську державність.

Але героїзм і самопожертва учасників походу в ім’я виборення  української державності, їх патріотизм і любов до України мали б слугувати  взірцем виконання обов’язку перед народом і державою. Переконаний, що закатовані українські патріоти,  у висліді, своєю кров’ю змили і гризню політиків, і прорахунки командирів, і  байдужість населення й віроломство союзників.

Тож українці, здавалось би,  повинні зробити все, щоб не допустити повторення трагічної історії і зробити кроки до демократичної держави.

Першу спробу вшанування  пам’яті героїв Базару здійснили житомирські  рухівці  ще  90-го року. Тоді збили дубового хреста, хотіли встановити його на братській могилі. Міліція заборонила. Василь Овсієнко згадує, що автомобілями перекрили тоді дорогу до села. Майор міліції злукавив: мовляв, захищатимуть від селян. Через бійку хрест не встановили. Рік він пролежав схованим в базарівських кущах.

Згодом тодішній голова колгоспу все ж дав розпорядження нагорнути могили. На них напередодні референдуму 91-го року поставили хрест з табличкою, а на ній – триста п’ятдесят дев’ять прізвищ.

Нині страчених під Базаром за поданням СБУ реабілітовано Генеральною прокуратурою.

Monument_L_12000 року на цьому святому місці зусиллями українських патріотів Великобританії, особливо світлої пам’яті майора Святомира Фостуна та поручника Петра Кіщука зведений і 28 серпня освячений величний меморіальний монумент.

З 2003 року діє Оргкомітет з підготовки та проведення заходів вшанування пам’яті українських героїв – повстанців, які загинули у селищі БАЗАР нині Житомирської області. Активну участь у цих заходах постійно бере Народний Рух України.

2007 року рішенням Політради НРУ, один із ініціаторів та фундаторів встановлення монументу загиблим, Петро Кіщук нагороджений відзнакою НРУ.

Уже починаючи з  2005 року ці заходи проводяться за підтримки Міністерства оборони України, Житомирської та Рівненської обласних державних адміністрацій.

Та  вивести традицію вшанування пам’яті  полеглих повстанців Армії УНР на держаний рівень, як це робиться по відношенню до Героїв Крут, на превеликий жаль, до цього часу не вдалося.

С.Базар, монумент

 

Петро ПРОЦИК, радник Голови Народного Руху України

 

додаток: Список військовополонених-повстанців армії УНР, розстріляних 23 листопада 1921 р. під селищем Базар Волинської губернії.

Вінницька область

  1. Петренко Іван Денисович, 1897, с. Серби Могилівського пов. Подільської губ.
  2. Тронько Авксентій Іванович, 1890, с. Соколюк Подільської губ.
  3. Крижанівський Павло Павлович, 1887, с. Стара Шаропанівка Подільської губ.
  4. Новоленик Євген Ларіонович, 1898, м. Бар Подільської губ.
  5. Стародуб Никифор Григорович,   1897, м. Джури Ямпільського пов. Подільської губ
  6. Штан Іван Федорович, 1898, м. Ямпіль Подільської губ.
  7. Харжевський Володимир Степанович, 1902, м. Піщанка Подільської губ.
  8. Кишковський Володимир Антонович, 1897, с. Коплевака Липовецького пов. Київської губ

9.   Гиньков Михайло Євгенович, 1887, с. Імганівка Могилівського пов. Подільської губ.

10. Мелентьєв Михайло Львович, 1898, м. Ямпіль Подільської губ.

11. Вередин Василь Ананійович, 1899, с. Вилияровщина Ямпільського пов. Подільської губ.

12. Майданюк Степан 1ванович, 1899, с. Северинівка Брацлавського пов. Подільської губ.

13. Данилевський Андрій 1ванович, 1901, м. Немирів Подільської губ.

14. Калишський Дем'ян 1ванович, 1898, Ямпільський пов. Подільської губ.

15. Бондаревич Станіслав Варфоломійович, 1894, с. Жешненці Подільської губ.

16. Соколовський Станіслав Аполович, 1896, Подільська губ.

  1. Очеретний Тимофій Степанович, 1899, с. Грознатівка (?) Ямпільського пов. Подільської губ
  2. Мороз Максим Купріянович,   1898, с.   Антонівка Соболівської вол. Гайсинського пов. Подільської губ.
  3. Шиманський Карпо Гарасимович, 1900, Подільська губ
  4. Распашнюк Андрій Семенович, 1899, м. Літин Подільської губ.
  5. Постелинський Денис Людвигович, 1896, с. Телепеньки Вінницького пов. Подільської губ.
  6. Ананьєв   Микола   Петрович,   1898,   с.   Біле   (?)   Ямпільського   пов. Подільської губ.
  7. Гловинський Мусій Миколайович, 1896, с. Темне Гайсинського пов. Подільської губ.
  8. Онищенко Іван Степанович, 1898, м. Ямпіль Подільської губ.
  9. Федорук Павло Лаврентійович, 1900, с. Дорошівка Ямпільського пов. Подільської губ.
  10. Балтян Петро Васильевич, 1897, Ямпільський пов. Подільської губ.
  11. Долгий Юхим (по-батькові не вказано), 1892, Подільська губ.
  12. Коханко Павло Григорович, 1900, с. Боровка (?) Подільської губ
  13. Дробот   Яків   Васильович,   1894,   м.   Лукашівка   Липовецького   пов. Київської губ.
  14. Танасечук Павло Варфоломійович, 1900, с. Медівка Липовецького пов. Київської губ.
  15. Кисличук Іван Гнатович, 1896, с. Жабокрички Голованівського пов.        Подільської губ.
  16. Ладенюк   Фома   Михайлович,   1900,   с.   Матка   Ямпілський   пов. Подільської губ.
  17. Ворепрівський     Кирило     Лаврентійович,     1895,     с. Окнина     (?) Гайсинського пов. Подільської губ.
  18. Краковський Максим Михайлович, 1897, с. Розналивці Ямпільського пов. Подільської губ.
  19. Поломарчук Олександр Якимович, 1897, с. Моївка Ямпільського пов. Подільської губ.
  20. Кушлинський   Адам   Іванович,   1891,   с.   Макарове   Ушицького   пов. Подільської губ.
  21. Слободян Филимон Кирилович, 1892, с. Чернятка Гайсинського пов. Подільської губ.
  22. Лабун   Сава   Сергійович,   1893,   с.   Рахнівка   Гайсинського   пов. Подільської губ.
  23. Губенко Зиновій Трифонович,   1899, м. Ладижин Гайсинського пов. Подільської губ.
  24. Радий   Дмитро   Петрович,   1897,   с.   Бабчинці   Ямпільського   пов. Подільської губ.
  25. Наавгуст   Степан   Якович,   1897,   с.   Сапіжанка   Рожнятівської   вол. Ямпільського пов. Подільської губ.
  26. Федоренко Іван Петрович, 1893, Могилівський пов. Подільської губ.
  27. Навродський Василь Сидорович, 1900, Могилівський пов. Подільської губ.
  28. Гирич Петро Трохимович, 1899, м. Вінниця Подільської губ.
  29. Ковальський Дмитро Павлович, 1897, Подільська губ.

46. Грицишин Олексій Григорович,   1898, с. Ятрівка Ямпільського пов. Подільської губ.

  1. Песецький Михайло Миколайович, 1899, с. Коси Ямпільського пов. Подільської губ.
  2. Браславський Антон Якимович, 1899, Ямпільський пов. Подільської губ.
  3. Опороснюк   Григорій   Каленикович,     1900,     с. Риченярівка   (?) Ямпільського пов. Подільської губ.
  4. Моцедарський Микола Олександрович, 1892, м. Вінниця Подільської губ.
  5. Скорич Левко Іванович, 1900, Ямпільський пов. Подільської губ.
  6. Вовк Арсеній Спиридонович, 1900, Подільська губ.
  7. Силецький Володимир Михайлович, 1896, Подільська губ.
  8. Фарафонов Мусій Федотович, 1898, Ямпільський пов. Подільської губ.
  9. Шипованов Яків Петрович, 1899, м. Ямпіль Подільської губ.
  10. Мельник Петро Леонтійович, 1899, с. Годжбівка Ямпільського пов. Подільської губ.
  11. Нароган   Сидір   Іванович,   1900,   с.   Асбівка   (?) Ямпільського   пов. Подільської губ.
  12. Гричковський Денис Власович, 1897, с. Букатинівка Ямпільського пов. Подільської губ.
  13. Маслоєд Василь Кирилович, 1898, с. Голинчинці Рожнятівської вол. Ямпільського пов. Подільської губ.
  14. Барбарина Олександр Опанасович, 1905, Подільська губ.
  15. Кубельський Василь Феодосійович, 1897, с. Жаба Подільської губ.
  16. Либко   Іван   Павлович,   1898,   с.   Гольжбіївка   Ямпільського   пов. Подільської губ.

Волинська область

  1. Янишевський Федір Михайлович, 1889, м. Янівка Ковельського пов. Волинської губ.
  2. Саківський Микола Григорович, 1890, Волинський пов. Волинської губ.
  3. Борщевський Тимофій Захарович, 1891, с. Звілин (?), Микулинецької вол. Волинського пов. Волинської губ.
  4. Деменчук-Ходаківський Олександр Васильович, 1900, Волинська губ.
  5. Дзячківський   Іван   Вікентійович, 1892, м. Торчин   Луцького   пов. Волинської губ.
  6. Остремів Григорій Омелянович, 1900, с. Кам'янці (?) Волинської губ.
  7. Гоянов Володимир Георгійович, 1894, Волинська губ.

Дніпропетровська область

1. Білокрис Мусій   Спиридонович, 1900, с. Верхні Димарі Катеринославської губ.

2. Бичко Стефан Якович, 1898, с. Дерменка Катеринославської губ.

3. Чорний Клим Фадейович, 1896, Катеринославська губ.

4. Сичов   Петро   Порфирійович,     1899, Верхньодніпровський пов. Катеринославської губ.

5. Соболь Левко Васильович, 1897, с. Богочаське (?) Опанасівської вол. Новомосковського пов. Катеринославської губ.

6. Жир Василь Дорофійович, 1899, с. Хандиліївка Павлоградського пов. Катеринославської губ.

7. Дробинський Петро Маркович, 1902, м. Катеринослав.

8. Богацький Олександр Якимович, 1898, м. Катеринослав.

Донецька область

  1. Козаченко Микола Євдокимович, 1885, с. Клинівка Бахмутського пов. Катеринославської губ.
  2. Мещеряков     Тимофій     Бенедиктович,     1897, Бахмутський   пов. Катеринославської губ.
  3. Атнабунт Захар Ілліч, 1897, м. Бахмут Катеринославської губ.
  4. Шепель Семен Антонович, 1898, Бахмутский пов. Катеринославської губ.

Житомирська область

  1. Онуфрійчук Герасим Семенович, 1888, с. Вікторівка Бердичівського пов. Київської губ.
  2. Грох   Митрофан   Васильович,   1888,   м.   Народичі   Овруцького   пов. Волинської губ.
  3. Жуков Микола Йосипович, 1889, м. Житомир Волинської губ.
  4. Приполок Захар 1лліч, 1899, с. Полісся Овруцького повіту Волинської губ.
  5. Канащук   Григорій   (по-батькові не вказано),     1900,   Новоград- Волинський пов. Волинської губ
  6. Мокрицький Діонісій Іванович, 1900, Чернявська вол. Бердичівського пов. Київської губ.
  7. Светненко Данило Григорович, 1897, с. Див'яни Радомишльського пов. Київської губ.
  8. Усенко Віталій Вікентійович, 1887, м. Житомир Волинської губ.
  9. Слободянюк Павло Панасович, 1896, с. Андріївка Бердичівського пов. Київвської губ.

10. Мердієвський Антон Аврамович, 1895, с. Розкоп Бердичівського пов. Київської губ.

11. Копнюк Леонтій Іванович, 1899, Овруцький пов. Волинської губ.

  1. Білевич Броніслав Францевич, 1895, с. Гвозді Новоград-Волинського пов. Волинської губ.
  2. Яцкевич Стефан Максимович, 1897, с. Бершев Радомишльського пов. Київської губ.

Запорізька область

  1. Гапоненко Захар Дмитрович, 1896, Вільнянська вол. Бердянського пов. Таврійської губ.
  2. Ковтуненко   Іван   Наумович,   1896,   с. Токмак   Бердянського   пов. Таврійської губ.
  3. Корнієнко Тимофій Микитович, 1897, м. Бердянськ Таврійської губ.

Івано-Франківська область

  1. Мількер Леопольд Адольфович, 1901, Галичина.
  2. Козій Іван Павлович, 1889, с. Дорогове Станіславського пов. (Галичина).
  3. Федор1в Степан Семенович, 1990, Галичина.
  4. Рудницький Василь Дмитрович, 1899, Галичина
  5. Натенко Микола Ілліч, 1894, Галичина

Кіровоградська область

  1. Лотовський   Володимир   Павлович,   1894,   Олександрійський   пов. Херсонської губ.

2. Зубченко   Олександр Пилипович, 1893, с. Сердаліївка Єлисаветградського пов. Херсонської губ.

  1. Буригин Михайло Олексійович, 1896, м. Єлисаветград Херсонської губ
  2. Головченко Яків Іванович, 1883, с. Чечеліївка (?) Олександрійського пов. Херсонської губ.
  3. Лисогор Павло Михайлович, 1901, м. Олександрія Херсонської губ.
  4. Бабич Іван Дмитрович, 1900, с. Петрині (?) Єлисаветградського пов. Херсонської губ.

Київська область

  1. Якубовський Павло Володимирович, 1895, м. Біла Церква Київської губ.
  2. Збаращенко Олександр Петрович, 1894, м. Сквира, Київської губ.
  3. Бойко Андрій Олександрович, 1899, м. Біла Церква Київської губ.
  4. Синиця Стефан (незаконнонароджений), 1887, с. Узин Васильківського пов. Київської губ.
  5. Корбут Степан Іванович, 1890, с. Рубненка Сквирського пов. Київської губ.
  6. Попович Василь Михайлович, 1897, с. Коровай Городищенської вол. Переяславського пов. Полтавської губ.

7. Голобородько Микола Максимович, 1896, с. Кошевате Таращанського пов. Київської губ.

8. Декаленко Петро Максимович, 1896, м. Сквира Київської губ.

9. Вержбович Леонтій Павлович, 1891, с. Черепин Таращанського пов. Київської губ

10. Шмелівський Станіслав Костянтинович, 1890, м. Фастів Київської губ.

11. Луб'яний Василь Онуфрійович, 1896, с. Юшків Ріг Таращанського пов. Київської губ.

12. Сускин   Павло   Юхимович,   1898,   с.   Нові Петрівці   Київського   пов. Київської губ.

13. Манжула Іван Федорович, 1898, м. Переяслав Київської губ.

14. Поліщук Антон Васильович,   1889, с. Чмирівка Тростянецької вол. Васильківського пов. Київської губ.

15. Янишевський Костянтин 1ванович, 1899, м. Корсунь Київської губ.

16. Приходський Олександр Семенович, 1890, с. Містечко Таращанського (?) пов. Київської губ.

17. Мельниченко Олексій Федорович, 1882, м. Васильків Київської губ

18. Андрієвський     Костянтин     Андрійович,     1897,     с.     Юшків     Ріг Таращанського пов. Київської губ.

19. Качан Корній Назарович, 1899, Єзеранська вол. Васильківський пов. Київської губ.

20. Гладченко Ілько Семенович, 1888, Васильківський пов. Київської губ

21. Чередниченко   Степан    Омелянович,     1898,   Васильківсъкий   пов. Київської губ.

22. Кулик 1ван 1ванович, 1900, м. Яготин Пирятинського пов. Полтавської губ.

23. Божко Спиридон Омелянович, 1898, с. Тувинці Київської губ.

24. Давидчук Влас Парфенович, 1895, с. Круті Горби Таращанського пов. Київської губ.

25. Щербак Степан Терентійович, 1901, Таращанський пов. Київської губ.

26. Прокопець   Степан Кіндратович,   с. Макненка Васильківського пов. Київської губ.

27. Власюк Павло Григорович, 1897, Київська губ.

28. Зленко Микола Петрович, 1900, Макарівський пов. Київської губ.

29. Плавка   Трохим   Іванович,   1899,   с.   Ставище   Таращанського   пов. Київської губ.

30. Слободенюк Леонтій Федорович, 1898, м. Брацлав Подільської губ.

31. Момот Пилип Олександрович, 1903, с. Кашперівка Таращанського пов. Київської губ.

32. Білик Матвій Олексійович,   1900, Ржищівська вол. Київського пов. Київської губ.

33. Маковецький Павло Микитович, 1901, м. Біла Церква Київської губ.

34. Коваленко Онисим Іванович,   1897, с. Бобриця Білогородської вол. Київського пов. Київської губ

Львівська область

  1. Мількер Леопольд Адольфович, 1901, Галичина.
  2. Федор1в Степан Семенович, 1990, Галичина. 
  3. Рудницький Василь Дмитрович, 1899, Галичина 
  4. Натенко Микола Ілліч, 1894, Галичина
  5. Музика Василь Михайлович,   1886, с.   Стареньке Яворівського пов. (Галичина)
  6. Іванюк Василь Михайлович,   1899, с. Вільгрид Товмачівського пов. (Галичина).

Луганська область

1. Радченко Стефан Михайлович, 1897, Старобільський пов. Харківської губ.

Миколаївська область

  1. Запорожець Данило Семенович, 1899, м. Миколаїв Херсонської губ.
  2. Прусняк Сава Кузьмич, 1895, с. Юріївка Таврійської губ.

Одеська область

  1. Іваненко Яким Захарович, 1892, м. Одеса.
  2. Лисовський Олександр Григорович, 1895, м. Одеса Херсонської губ
  3. Гуденко Петро Спиридонович, 1896, Бесарабська губ
  4. Кузьмін   Яків   Васильович,     1899,   с.   Василівка   1саївської   вол. Ананьївського пов. Херсонської губ.
  5. Солтученко Михайло Харлампійович, 1896, м. Голта Херсонської губ.
  6. Костецький Трохим Семенович, 1899, м. Голта Херсонської губ
  7. Борденюк   Олександр   Миколайович,     1899,   Кондратівська   вол. Ананьївського пов. Херсонської губ.
  8. Марков Володимир Михайлович,   1900, с. Саврань Балтського пов. Подільської губ.
  9. Козловський Тимофій Михайлович, 1896, м. Болград Бесарабської губ.
  10. Бондар   Федір   Онисимович,   1901,   с.   Кам'янець   Савранівської вол. Балтського пов. Подільської губ.
  11. Усик Автоном Максимович,   1896,   с.   Молдавка Липовенської вол. Балтського пов. Подільської губ.
  12. Уланов Олександр Володимирович, 1901, с. Бандурів Балтського пов. Подільської губ.
  13. Швець Сергій Іванович,   1899, с. Криве Озеро Ананьївського пов. Херсонської губ.
  14. Олениченко Василь Дмитрович, 1899, Одеський пов. Херсонської губ.

Полтавська область

1.  Сузима (можливо - Дугельський) Григорій Макарович, 1891, м. Полтава.

  1. Мироненко   Кузьма   Давидович,   1891,   с.   Піски   Лохвицького   пов. Полтавської губ.
  2. Решетніков Микола Георгійович, 1890, м. Полтава.
  3. Черниш Володимир Кононович, 1897, м. Полтава.

5. Кибальник   Сила   Пантелеймонович,   1889,   с.   Бернича   Слобода Роменського пов. Полтавської губ.

6. Шевченко Григорій Васильович, 1895, с. Андріяшівка Лохвицького пов. Полтавської губ

7. Арцик Іван Пилипович, 1896, м. Пирятин Полтавської губ.

8. Невідничий Петро Якович,   1894, м. Градизьк Кременчуцького повіту Полтавської губ.

9. Нестеренко Андрій 1ванович, 1898, Полтавська губ.

10. Каменецький Михайло Григорович, 1898, с. Грунь Зіньківського пов.          Полтавської губ.

11. Шевченко   Василь   Олексійович,   1890,   с.   Сухе   Кобеляцького   пов. Полтавської губ.

12. Дяченко Микола Олександрович, 1896, хут. Романівка Хорольського пов. Полтавської губ.

13. Колінко Іван Петрович, 1899, Хорольський пов. Полтавської губ.

14. Клепач   1лля   Юхимович,   1900,   с.   Западинці   Лохвицького   пов. Полтавської губ.

15. Візир Гаврило Григорович, 1899, Зіньківський пов. Полтавської губ.

16. Оландаренко   Карпо   Іванович,   1900,   с.   Полова   Прилуцького   пов. Полтавської губ.

17. Колесніков   Терентій   Лаврентійович,     1899,   м.   Ново-Георгіївськ Херсонської туб.

18. Шапа Гнат Якович, 1889, Кобеляцький пов. Полтавської губ.

19. Шеденко Микита Христофорович, 1895, с. Писківці Кременчуцького пов. Полтавської губ.

20. Петриченко Данило Юхимович, 1898, с. Карасенці Городищенської вол. Пирятинського пов. Полтавської губ.

21. Щербак Федір Якимович,   1897, с. Кренківка Кременчуцького пов. Полтавської губ.

22. Клименко     Антон     Никифорович,     1891,     с.     Новий     Тагамлик Конградського пов. Полтавської губ.

23. Іщенко Іван Іванович, 1898, Зіньківський пов. Полтавської губ.

24. Іваницький   Іван Іванович,   1901,   хут.   Хаченків   Лохвицького   пов. Полтавської губ.

25. Швець Яків Васильович,   1896,   с.   Красна Руда Світловської вол. Кременчуцького пов. Полтавської губ.

26. Дейкун Яків Юхимович,   1898,   с.   Лукачівці (?) Лубенського пов. Полтавської губ.

27. Чичман   Іван   Йосифович,   1892,   с.   Андріяшівка   Лохвицького   пов. Полтавської губ.

28. Шиян Микола Пилипович, 1901, м. Березові Луки Миргородського пов. Полтавської губ.

29. Головко Петро Діонісійович, 1893, м. Прилуки Полтавської губ.

30. Яцина Василь Григорович,   1898, с.   Горби Кременчуцького пов. Полтавської губ.

31. Кириченко Олексій Трохимович, 1899, м. Миргород Полтавської губ.

32. Моцак Грицько Іванович, 1898, Лохвицький пов. Полтавської губ.

Рівненська область

  1. Гаєвський Стефан Юхимович, 1896, м. Рівне Волинської губ.

Сумська область

  1. Сокрут Наум Авраамович, 1891, с. Нижня Сироватка Сумського пов. Харківської губ.
  2. Кривокобильський Монан Павлович, 1896, с. Левченки Роменського пов. Полтавської губ.
  3. Вергун Семен Семенович, 1897, с. Михайло-Аклівка (?) Карабутівської (?) вол. Конотопського пов. Чернігівської губ.
  4. Маширов Микола Дмитрович, 1899, с. Шипівка Путивльського пов. Чернігівської губ.
  5. Усенко Валерій Іванович, 1897, с. Карпилівка Полтавської губ.
  6. Шкумат Василь Дмитрович, 1898, Сумський пов. Харківської губ
  7. Савченко Трохим Архипович, 1899, с. Дмитрівка Конотопського пов. Чернігівської губ.
  8. Паламаренко Федот Григорович, 1898, с. Шпетівка Конотопського пов. Чернігівської губ.
  9. Демченко Петро Костянтинович, 1899, Глухівський пов. Чернігівської губ.

10. Лященко   Федір   Якович,   1898,   с.   Гирівка   Конотопського   пов. Чернігівської губ.

11. Михайленко Яків Іванович, 1896, Кролевецький пов. Чернігівської губ.

  1. Каласніков Олександр Антонович, 1897, м. Путивль Курської губ.

Тернопільська область

  1. Мількер Леопольд Адольфович, 1901, Галичина.
  2. Сальський Олексій Петрович, 1895, м. Кременець Волинської губ. 
  3. Федор1в Степан Семенович, 1990, Галичина. 
  4. Рудницький Василь Дмитрович, 1899, Галичина 
  5. Пастушенко   Іван   Андрійович,   1891,   с.   Гнилиці   Збаразького   пов. (Галичина).
  6. Натенко Микола Ілліч, 1894, Галичина 
  7. Іванюк Василь Михайлович,   1899, с. Вільгрид Товмачівського пов. (Галичина).

Чернігівська область

  1. Швидак Максим Якович, 1897, Остерський пов. Чернігівської губ.
  2. Шведюк Яків Васильович, 1898, м. Чернігів,
  3. Погиба Феодор Данилович, 1898, м. Літки Чернігівської губ.
  4. Бережний Сидір Петрович, 1889, м. Бахмач Чернігівська губ.
  5. Кузьменко Митрофан Юхимович, 1889, м. Вертіївка Чернігівської губ.
  6. Шуру-Бура Іван Лукич, 1891, м. Борзна Чернігівської губ.
  7. Сагусий   Явсентій   Данилович,   1897,   м.   Мена   Сосницького пов. Чернігівської губ

8. Борисенко   Денис   Петрович,   1888,   с.   Горнянка   Ніжинського   пов. Чернігівської губ.

9. Зеньченко Лука Олексійович, 1883, с. Людкове Новозибківського пов. Чернігівської губ.

10. Якимченко Микола Михайлович, 1900, Козелецький пов. Чернігівської губ.

11. Радченко   Василь   Матвійович,   1894,   с.   Зазим'є Остерського   пов. Чернігівської губ.

12. Шейнов Петро 1ванович, 1899, Сосницький пов. Чернігівської губ

13. Радченко   Іван   Сергійович,   1890,   с.   Зазим'є Остерського   пов. Чернігівської губ.

14. Сидоренко   Семен Іванович,   1899,   с.   Хибалівка Ніжинського   пов. Чернігівської губ.

15. Свиридов Григорій Терешкович, 1894, Козелецький пов. Чернігівської губ.

16. Бузун Данило Савелійович,   1893,   с. Матіївка Конотопського   пов. Чернігівської губ.

17. Кайдан Стефан Захарович,   1897,   с.   Терехівка Чернігівського пов. Чернігівської губ.

18. Рубан Іван Лукич, 1899, с. Чубичі Чернігівського пов. Чернігівської губ.

19. Ільченко Семен Григорович, 1899, м. Бахмач Чернігівської губ.

20. Горний (Грихно) Григорій Андрійович, 1900, с. Онисове (?) Янівської вол. Чернігівської губ.

21. Горбач   Іван   Олександрович,   1887,   с.   Курені   Бахмацької   вол. Конотопського пов. Чернігівської губ.

22. Герасимук Данило Данилович, 1898, м. Бахмач Конотопського пов. Чернігівської губ.

23. Маринич   Петро   Іванович,     1899,     с.     Ічня   Борзнянської   вол. Чернігівського пов. Чернігівської губ.

24. Приходько     Митрофан     Микитович,     1898,     Чернігівський     пов. Чернігівської губ.

25. Овдієнко Василь Андрійович, 1890, с. Хотуничі Чернігівської губ.

26. Шкапа Радіон Савелійович, 1899, с. Прирубки Стародубського пов. Чернігівської губ.

Черкаська область

1. Стеблин   1ван   Дмитрович,   1899,   с.   Адамівка   Чигиринського   пов. Київської губ.

2. Хульченко Мирон Антонович, 1901, Уманський пов. Київської губ.

3. Страшкевич Борис Паладійович, 1895, м. Умань Київської губ.

4. Полторак Олександр 1ванович, 1899, Уманський повіт Київської губ

5. Рижак Павло   Сергшович,   1897,   с.   Шалми   (?),   Ладижинської вол. Уманського пов. Київської губ.

6. Плахтій Купріян Федорович, 1900, с. Майківка (?) Уманського пов. Київської губ.

7. Ангелюк Василь Тимофійович, 1901, с. Кам'янець Таргівської (?) вол. Уманського пов. Київської губ.

8. Щербина Роман Климентійович, 1898, Іванківська вол. Уманський пов. Київської губ

9. Білецький Іван Омелькович, 1898, Богуславська вол. Уманського пов. Київської губ.

10. Куник Іван Давидович, 1896, с. Шугаєве Уманського пов. Київської губ.

11. Гоманюк Сазан Арсентійович,   1897,   с.   Войтівка,   Уманського   пов. Київської губ.

12. Панченко Юхим Миколайович, 1899, с. Христинівка, Уманського пов. Київської губ.

13. Олійник Гнат Васильович, 1896, Уманський пов. Київської губ 

  1. Соломонівський Василь Володимирович, 1897, с. Яцьки Канівського пов. Київської губ.
  2. Моргун Степан Трохимович, 1900, с. Малі Прищепи (?) Канівського пов. Київської губ.
  3. Кучер Оникій Тимофійович, 1900, с. Малі Степанці Канівського пов. Київської губ.

17. Шупик Яким Гнатович, 1898, м. Росава Канівського пов. Київської губ.

18. Бідний   Павло   Іванович,   1886,   м.   Макодонськ   Канівського   пов. Київської губ.

19. Бондаренко   Оверко   Ісакович,   1890,   с.   Синиця   Богуславської   вол. Канівського пов. Київської губ.

20. Шевченко Лазар Харитонович,   1899, с. Пшеничне Канівського пов. Київської губ.

21. Швиденко Нестір Сергійович, 1901, м. Черкаси Київської губ.

22. Бондаренко Феодосій Давидович, 1897, хут. Зелений Черкаського пов. Київської губ.

23. Ярош Андрій Кіндратович,   1886, с. Слободка Золотоноського пов. Полтавської губ.

24. Чечень Авраам Митрофанович, 1897, с. Сидірівка Канівського пов. Київської губ.

25. Островський Микита Тимофійович, 1896, с. Насухівка Уманського пов. Київської губ.

Чернівецька область

1. Проскурня Георгій Дмитрович, 1901, м. Хотин Бесарабської губ.

Харківська область

  1. Феодорів Яків Васильович, 1899, м. Золочів Харківської губ.
  2. Микуленко Данило Якович, 1890, с. Вербівка Зміївського пов. Харківської губ.

3. Соліус   Петро   1ванович,   1896,   с.   Новомислинці   Слов'янської вол. Ізюмського пов. Харківської губ.

4. Романенко Степан Якимович, 1896, м. Харків.

5. Голуб Артем Павлович, 1898, с. Азак Лебединського пов. Харківської губ.

6. Шелест Пилип Васильович, 1889, Харківська губ

7. Радіоненко Тимофій Якович, 1898, хут. Лисконагов Колнівського пов. Харківської губ.

8. Єрмаков Георгій Севастьянович, 1899, с. Колоша Валківського пов. Харківської губ.

9. Тарасенко Прокіп Григорович,   1898, с. Кручі Богодухівського пов. Харківської губ.

10. Харін Василь Терентійович,   1889,   с.   Васищево Харківського пов. Харківської губ.

11. Чадринський Іван Павлович, 1899, Вольківський пов. Харківської губ.

12. Храмов Михайло Іванович, 1898, м. Харків.

13. Кожушко Ілля Опанасович, 1897, м. Богодухів Харківської губ.

Херсонська область

  1. Редкин Максим Григорович, 1900, м. Херсон.
  2. Колесніков   Терентій   Лаврентійович,     1899,   м.   Ново-Георгіївськ Херсонської губ.

Хмельницька область

  1. Тронько Авксентій Іванович, 1890, с. Соколюк Подільської губ.
  2. Венгржанівський Володимир Фролович, 1895, м. Кам'янець Подільської губ.
  3. Васильєв Олександр Миронович, 1897, м. Кам'янець Подільської губ.
  4. Стрижельницький   Олександр   Олістратович,   1890,   м.    Кам'янець Подільської губ
  5. Крижанівський Павло Павлович, 1887, с. Стара Шаропанівка Подільської губ.

6. Зубків   Олексій   Мусійович,   1900,   с.   Адамівка   Летичівського   пов. Подільської Губ.

7. Завальницький Петро Каленикович, 1894, м. Кашлиці Кам'янецького пов. Подільської Губ.

8. Медведський-Коваль   Костянтин   Васильович,     1895,   с.     Кочубіїв Кам'янецького пов. Подільської губ.

9. Старенький Яків Никифорович, 1896, с. Боговиця Кам'янецького пов. Подільської губ.

10. Куденський Євген Михайлович, 1892, м. Летичів, Подільської губ.

11. Крутокоп Яків Ельвович, 1896, м. Тернівка Подільської губ.

12. Федоренко-Євтухів Микола 1ванович, 1900, м. Кам'янець Подільської губ

13. Тютюнник Степан Максимович,   1894, с. Шатава Кам'янецького пов. Подільської губ.

  1. Гуцало Михайло Олексшович, 1883, с. Глушківці Кам'янецького пов. Подільської губ.

15. Василів   Михайло   Миронович,   1900,   с.   Шустівці   Рахтецької   вол. Кам'янецького пов. Подільської губ.

16. Токаревич Костянтин Антонович, 1886, Кам'янецький пов. Подільської губ.

17. Свиргодський Володимир 1ванович, 1891, м. Кам'янець Подільської  губ.

18. Когун Сава Максимович, 1893, Кам'янецький пов. Подільської губ.

19. Бондаревич Станіслав Варфоломійович, 1894, с. Жешненці Подільської губ.

  1. Соколовський Станіслав Аполович, 1896, Подільська губ.
  2. Тройнюк   Юхим   Прокопович,   1892,   с.   Літава   Кам'янецького   пов. Подільської губ.
  3. Маницький 1ван Михайлович, 1898, м. Кам'янець Подільської губ.
  4. Голуб Василь Григорович, 1889, с. Нова Сокол1вка (?) Проскурівського пов. Подільської губ.
  5. Шиманський Карпо Гарасимович, 1900, Подільська губ
  6. Швець Василь Максимович, 1895, Уренецька (?) вол. Кам'янецького пов. Подільської губ.
  7. Баранов Георгій Арсентійович, 1898, Пашковецька   (?) вол. Проскурівського пов. Подільської губ.
  8. Ярешенчук Петро Лукич, 1897, Кам'янецький пов. Подільської губ.
  9. Горков Іван Іванович, 1898, с. Пудлівці Кам'янецького пов. Подільської губ.
  10. Гуменюк Карпо Григорович, 1898, с. Нова Соколівка Проскурівського пов. Подільської губ
  11. Долгий Юхим (по-батькові не вказано), 1892, Подільська губ.
  12. Тимощук Михайло Іванович, 1899, с. Велика Березна Заславського пов. Волинської губ.
  13. Акаловський Вадим Євгенович, 1900, Кам'янецький пов. Подільська губ.
  14. Грицарюк Нестір Павлович, 1893, с. Карабчиїв Кам'янецького пов. Подільської губ.

34.  Іванюк   Дем'ян   Павлович, 1898, с. Сокала   Кам'янецького   пов. Подільської губ.

  1. Хозинський Степан Гаврилович, 1898, с. Почапинці Кам'янецького пов. Подільської губ.
  2. Чорний   Василь Микитович,  1896,   с. Кадіївці   Кам'янецького   пов. Подільської губ.

37.  Ковальський Дмитро Павлович, 1897, Подільська губ.

38.  Слободян Антон Васильович, 1896, с. Баловиця Кам'янецького пов.Подільської губ.

  1. Венглевський Тимофій Григорович, 1885, м. Оренін Кам'янецького повПодільської губ.
  2. Дудар Андрій Демидович, 1889, Проскурівський пов. Подільської губ

41. Хмель Антон Федорович, 1898, м. Заслав Волинської губ.

42. Захаренко Спиридон Олексійович, 1897, м. Кам'янець Подільської губ.

43. Дрозденко Ясен Дем'янович, 1901, м. Кам'янець Подільської губ.

  1. Вовк Арсеній Спиридонович, 1900, Подільська губ.
  2. Силецький Володимир Михайлович, 1896, Подільська губ.
  3. Андруско Филимон Кирилович, 1892, Кам'янецький пов. Подільської губ.
  4. Швець   Федір   Федорович,   1885,   с.   Баговець  Кам'янецького   пов. Подільської губ.

48. Барбарина Олександр Опанасович, 1905, Подільська губ.

  1. Кубельський Василь Феодосійович, 1897, с. Жаба Подільської губ.
  2. Бучек Юхим Васильевич, 1892,   с Неші   Цеківської   (?)   вол. Кам'янецького пов. Подільської губ.

м. Київ

  1. Ясько Анастас Стефанович, 1896, м. Київ.
  2. Солтановський Микола Олександрович, 1895, м. Київ.
  3. Ходько Борис Олексійович, 1898, м. Київ.
  4. Кримський Микола Антонович, 1900, м. Київ
  5. Деменов Володимир Іванович, 1879, м. Київ.
  6. Делозовський Олександр Іванович, 1899, м. Київ.
  7. Левтиков Володимир Вікторович, 1903, м. Київ

 

Примітки: 1. Можливі неточності у віднесенні населених пунктів до областей України.

2. Деякі особи вписані до кількох сусідніх областей у зв’язку з відсутністю     більш точних даних.

3. Ряд осіб походять з поза меж України, або місце їх походження не вказане.

Помилка? Виділіть мишкою і настисніть Ctrl+Enter

Система Orphus

Розсекречена
site_index_banner
С
  • екскурсії по музейних експозиціях “Меморіалу”;
  • перегляд відеоматеріалів з історії репресій в Україні, історії України, художніх тематичних фільмів тощо;
  • виїздні виставки “Забуттю не підлягає...” (плакатний варіант, за домовленістю);
  • виїздні екскурсії до Биківнянських поховань під Києвом (місце масових розстрілів 1937-1941 років)
  • копіювання електронних відео- і аудіоматеріалів за домовленістю.

Перегляд експозицій, екскурсії та демонстрація фільмів БЕЗКОШТОВНІ