Нещодавно фюрер тутешніх комуністів Петро Симоненко з парламентської трибуни обізвав героїв України Р.Шухевича і С.Бандеру «зрадниками українського народу». На сказане можна було й не реагувати. Адже чого кращого можна очікувати від чоловіка, про якого рідна дружина, мати двох його дітей відгукнулася в пресі як про «зачарованого барана». Мабуть їй видніше після 35 років спільного життя. Правда, перш ніж зачаровуватися молодими журналістками, Пєтя покохав на все життя товаріща Лєніна. Кохає й досі, та ще й публічно.

У зв'язку з цим варто згадати, що на початку 90-х років минулого століття російський дослідник Володимир Солоухін звинуватив лідера більшовиків у тому, що він за 50 мільйонів німецьких марок здійснив революцію в Росії. У цьому ж звинувачують Лєніна сучасник тих подій С.П. Мельгунов у книжках «Як більшовики захопили владу» і «Золотий німецький ключ більшовиків», автори російського шкільного підручника для 9 класу А.А. Данілов і Л.Г. Косуліна, а також Акім Арутюнов у «Досьє Лєніна без ретуші».

Зокрема А.Арутюнов пише, що встановлення конспіративних зв'язків Лєніна з австрійськими й німецькими спецслужбами було закономірним, адже він за своїми політичними поглядами, германофільством, відвертою ворожістю до російської держави і її народу давно приглянувся вільгельмівським політикам і керівникам зовнішньої розвідки Німеччини. Кайзерівська Німеччина, готуючись до великої війни, була дуже зацікавлена у створенні в Росії своєї п'ятої колони для підриву військово-економічної могутності російської держави. Це ж завдання ставив перед собою й Лєнін, який, підриваючи й руйнуючи могутність російської держави, дезорганізуючи її армію й тил, тим самим полегшував собі узурпацію влади в Росії.

Як зазначають науковці, документи про співробітництво Лєніна з німецькою розвідкою зберігалися в часи СРСР у "секретному фонді" В.І. Лєніна в колишньому архіві Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Це справа - "Зведення Російської контррозвідки". В ній, зокрема, міститься перехоплена російською контррозвідкою секретна шифровка (документ № 12) з якої довідуємося, що ще на самому початку 1914 року за вказівкою німецької влади в Стокгольмі була відкрита "банківська контора Фюрстенберга [соратника Лєніна - Я.С. Ганєцкого], як підприємство, що підтримує жваві відносини з Росією". Безсумнівно, що призначення члена ЦК РСДРП, більшовика Ганєцкого керівником німецької банківської контори було зроблено зі схвалення Леніна. А те, що вона була відкрита винятково для матеріального забезпечения п'ятої колони, яка займалася підривною діяльністю в Росії на користь кайзерівської Німеччини, свідчить наведений нижче документ, також перехоплений Російською контррозвідкою. От його повний зміст:

"Циркуляр 23 лютого 1915р. Відділу преси при Міністерстві закордонних справ (Німеччини - авт.). Всім послам, посланникам і консульським чинам у нейтральних країнах. Доводиться до Вашого відома, що на території країни, в якій Ви акредитовані, створені спеціальні контори для організації справи пропаганди в державах воюючої з Німеччиною коаліції. Пропаганда торкнеться збурення соціальних рухів і пов'язаних з останніми страйків, революційних спалахів, сепаратизму складових частин держави й громадянської війни, агітації в роззброєнні й припинення кривавої бойні. Пропонується Вам сприяти й надавати всіляке заступництво керівникам зазначених контор. Особи ці представлять Вам належні посвідчення. Бартельм".

От, виявляється, чим займалася банківська контора Ганєцкого-Фюрстенберга. Тим часом, коли навесні й улітку 1917 року в російській пресі стали публікуватися статті, що викривають Ганєцкого як платного агента кайзерівської Німеччини, Лєнін 13 червня написав заяву в Юридичну комісію Виконавчого Комітету груп соціал-демократів Польщі й Литви, у якій підкреслював, що "неприпустимі хоча б тіні сумніву щодо чесності" (Ганєцкого - авт.).

Як стверджують дослідники, наведений вище документ, у якому чітко поставлене завдання перед банківськими конторами, заснованими в нейтральних країнах, а також характеристика, дана Лєніним Ганєцкому, переконливо доводять, що вождь більшовиків і його соратник, ставши на шлях зради батьківщині, були платними агентами німецьких спецслужб.

Про це свідчать також документи так званого «австрійського досьє Лєніна», зокрема щодо його контактів з капітаном Моравським, який очолював розвідувальний відділ Генштабу Австро-Угорщини.

Отже, проста російська селянка Василіса Кожина у Вітчизняній війні 1812 року взяла в руки вила й очолила партизанський загін для боротьби проти наполеонівських солдатів. А от юрист Владімір Ульянов через століття, у Вітчизняній війні 1914-1917 років, закликав російських робітників, солдатів і селян, робити все для того, щоб Росія зазнала поразки у війні проти кайзерівської Німеччини й Австро-Угорщини, які оголосили їй війну.

Особливо бурхливу діяльність більшовики розгорнули серед солдатів воюючої (!) армії: закликаючи їх до спільної боротьби проти уряду, до "братання" з ворогами на фронті. У 1916 році в ряді військових частин були створені партійні організації. Вести підривну роботу було доручено Криленкові, Раскольникову, Фрунзе, Сахарову, М'ясникову (М'ясникяну), Сємашко, Рошалю й ін. Ленін керував ними через зв'язкових і газету "Соціал-демократ", у якій друкував підбурювальні статті, закликаючи солдатів повернути зброю проти уряду. Під впливом більшовицької агітації тисячі російських солдатів самовільно йшли в тил. Показово, що на Кавказькому фронті такі явищ не відмічено: соратники Леніна намагалися ослабити лише фронт проти німецьких і австро-угорських військ. За цю зрадницьку діяльність більшовицькі лідери одержували від німецької влади щедру винагороду.

Ось такому зраднику російського народу й відбили носа українські націоналісти навпроти київської Бесарабки, а Симоненко з компанією - заліпили. Як кажуть росіяни, «Каков поп - такой и приход».

Є в комуністичного попа й інша доволі пікантна сторінка біографії. За даними грунтовного дослідження історика й літератора Хелен Раппапорт, ідол Комуністичної партії України товаріщ Лєнін помер від сифілісу. Правда, досі науковці сперечаються, від кого він цю ганебну хворобу підчепив. Одні кажуть, що від паризької повії, інші стверджують, що батько-засновник СРСР Владімір Ульянов (Лєнін) був пасивним гомосексуалістом. Подейкують, що його партнерами у різний час були такі революціонери, як Григорій Зінов'єв (Герш Радомишльський) і Лєв Троцький (Бронштейн). До таких висновків на основі вивчення «білих» плям та особистої переписки «вождя світового пролетаріату» прийшов російський дослідник, кандидат історичних наук І.В. Соколов.

Отже, Петро Симоненко з юних літ закоханий у зрадника і сексуального збоченця. І, схоже, це не пройшло безслідно. Адже перша дружина нинішнього фюрера комуністів України Світлана Симоненко в одному зі своїх інтерв'ю на тему подружньої зради «будівника комунізму» охарактеризувала свого екс-чоловіка як «извращенца» (збоченця). А це значить, що Петро Симоненко може закінчити як і його кумир - зрадник Росії і кат українського народу - Лєнін, з діагнозом «божевільний із сифілісом мозку». Мабуть, процес вже пішов, коли громадянин Симоненко дозволяє собі робити такі хворобливі заяви щодо героїв українського національно-визвольного руху.

Звичайно, що здорова людина та щей «державотворець» моглаб виконати рішення суду і вибачитись перед родиною С. Бандери…

Директор музею Совєтської окупації Р. Круцик