29 червня 1849 року у місті Гадяч, що на Полтавщині, у сім'ї Драгоманових народилася знана українська письменниця, поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист та етнограф, публіцист, видавець, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук, активна громадська - Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач), мати відомої української поетеси Лесі Українки.

Олена Пчілка походила зі славетного козацько-гетьманського роду Драгоманових. Предки її були на службі у гетьмана Богдана Хмельницького. Своїм походженням вона надзвичайно пишалася.

З дванадцяти років Олена Пчілка навчалася у Київському пансіонаті шляхетних дівчат. Надзвичайно великий вплив на Олену Пчілку, як вона сама говорила - мав її рідний брат, - відомий український історик, вчений, публіцист та письменник - Михайло Драгоманов.

Саме він пробудив у ній українську політичну думку. І, за словами письменниці, якби не брат, її життя знайшло собі б іншу стежку. Саме брат Михайло залучив Олену до київської культурно-освітньої організації української інтелігенції - «Громади», з якої і починається її видавнича діяльність. Обранцем письменниці став Петро Антонович Косач, близький за духом Олени чоловік. Неодноразово переслідуваний за студентські «бунти» (брав участь у похороні Тараса Григоровича Шевченка, тісно співпрацював зі «Старою громадою»). Олена Пчілка входить до числа перших жінок-видавців: вона допомагала видати два номери альманаху «Рада», спільними зусиллями з письменницею Наталією Кобринською створила і видала жіночий альманах «Перший вінок», стала редактором журналу «Рідний край». Власним коштом видала відомі «Співомовки» Степана Руданського. У 1886 році світ побачила перша збірка віршів Олени Пчілки - «Думки-мережанки», славнозвісний журнал «Зоря» публікує на своїх сторінках її оповідання та поезію. Саме в цьому журналі і починає згодом свій поетичний шлях її донька - Леся Українка. У сім'ї Олени було шестеро дітей, які вона з чоловіком, розчарувавшись в тодішній системі педагогіки та освіти, виховувала самотужки: навчала їх музиці, образотворчому мистецтву, історії, літератури, а також іноземним мовам.

Царський уряд і диктатура пролетаріату переслідували Олену Пчілку. Родина її знаходилася під їхнім невпинним наглядом, а у 1920 році у Гадячі письменницю заарештували за антибільшовицькі виступи, проте згодом звільнили, - надто авторитетною і вагомою була постать цієї жінки. Всі її прозові, драматичні та поетичні твори зіткані з національних та соціальних мотивів.

Вона достеменно знала український фольклор, рідне слово. І сама надзвичайно багато зробила для нього. На Волині Олена Пчілка видала дослідницьку працю під назвою «Український орнамент», в яку задокументувала цілу низку українських обрядів, звичаїв, традицій, пісень, візерунків вишиванок. Вона внесла в українську літературу переспіви і переклади з Гете, Гоголя, Гюго, Міцкевича, Овідія, Пушкіна, Андерсена. Її перу належать такі праці як: «Українські колядки», «Українські народні легенди останнього часу», «Світло добра і любові», «Українська гумористика», «За правдою», «Кобзареві діти», «Півтора оселедця», п'єси «Суджена не гуджена», «Світова річ» та ін.

Олена Пчілка стала однією з творців-засновників української дитячої літератури, герої її творів знайшли своє відображення й на сцені дитячого театру, організованого нею ж. Близько шістдесяти років присвятила вона українському письменству всю себе. За часів сталінської репресії проти української інтелігенції вона зазнала переслідувань. Померла Олена Пчілка 4 жовтня 1930 року у Києві. Тривалий час ім'я її не згадувалося, твори її намагалися стерти з лиця історії літератури, однак тепер доволі частіше згадують її особу, яку так ганебно хотіли позбавити права на існування, визнання та заслуженої шани.

Вона стала яскравим прикладом незламної патріотичної української душі, яка свято і сліпо вірила у національну ідею, не даючи ані собі, ані близьким та рідним ні на мить засумніватися в правильності обраного шляху - шляху українізації і боротьби за рідне, шляху до відродження і підняття України, шляху до невпинної праці над нанизуванням здобутків українського народу в одне намисто, яке потрібно гордо носити на грудях. Всю себе Олена Пчілка присвятила Україні, стала на її службу. Показала всю силу свого незламного духу, знесла стереотипи щодо жіночої слабкості. Поставивши одного разу собі за мету усюди шукати правду, йдучи пліч-о-пліч зі своїм народом, вона вже не відступилася від обраного шляху ніколи. Національні інтереси стали її Полярною зіркою.

ЖУК Марічка